Вверх

Естафета суддівської сваволі — від Грінчук до Федюшина

Естафета суддівської сваволі — від Грінчук до Федюшина
Естафета суддівської сваволі — від Грінчук до Федюшина

Тепер можна з повною відповідальністю заявити, що харківські суди ніколи не були незалежними та неупередженими органами держави й судова реформа тут все одно перетворюється на просту фікцію, оскільки реформувати більше нічого!

Ідеться про відому справу проти бійців батальйону «Айдар», яку нашвидкуруч спільними зусиллями зліпили луганські міліція та прокуратура. Ленінський суд, котрому були неписані будь-які закони, судив більше року. Головуюча Грінчук то задовольняла клопотання прокурора, який їх навіть не збирався подавати, то закривала засідання для відвідувачів.

Нарешті награлася, насудилася. І взяла самовідвід. Перший раз апеляційний суд їй відмовив у задоволенні. Але вдруге безвідмовний суддя Плетньов відхилив усі клопотання захисту й задовольнив усе, що хотіли судді. Це саме той Плетньов, що кілька місяців тому викликав правоохоронців до суду, до відвідувачі на початку засідання вдавалися до безчинств — виконували Гімн України.

Так ленінський суд із цієї справи зіскочив. Стараннями Плетньова правонаступником суддівського свавілля став жовтневий районний суд і особисто суддя Федюшин.

Ні під час засідання, ні на винесенні рішення луганського прокурора Ковальова не було. Він у цей час знаходився в іншому місці. Коли адвокат Тарасенко, дочекавшись рішення Плетньова, прибув до судді Федюшина… Як ви думаєте, кого він там побачив? Правильно, Ковальова!

Таке не могло б прийти в голову мешканцеві жодної благополучної країни, але ми вгадуємо, навіть не задумуючись. Ви запитаєте, які питання обговорювали представник обвинувачення з чесним і ні від кого незалежним суддею? Окрім них, тоді це було нікому невідомо.

Але лише тоді. Наступного дня суддівський сюрприз став загальним надбанням. Коли до суду прийшли адвокати та відвідувачі, вони з подивом дізналися, що судді вирішили слухати справу в закритому режимі. І плювати вони хотіли на думки підсудних і їхніх захисників.

Тому хочу звернутися до тих, хто все ще мріє про суддівську реформу: не потрібна нам ніяка реформа! І суди не потрібні! Ліквідувати поліцію, ліквідувати суддів, а їхні повноваження передати прокуратурі. Щоб вони звинувачували, вели розслідування й виносили вироки. Що, до речі, так зараз і відбувається.

Так для чого нам поліція й суд? Не потрібні!

Ось така думка…

P. S. До сказано можна додати лише те, чим українці відрізняються від обраного народу Ізраїлю — вони не будуть вік чекати месію.

Вони здатні самостійно провести будь-яку реформу!

Правда, Федюшин?..

Hosting by ED