Вверх

У весни жіноче обличчя

У весни жіноче обличчя
У весни жіноче обличчя

Сьогодні вже ні для кого не таємницею, що жіноче свято не можна сприймати в тому форматі, в якому його експлуатувала радянська ідеологія. У країні, де, навіть, Павлик Морозов міг стати прикладом для наслідування, значна увага приділялася патріотичному вихованню. Свято 8 березня не стало виключенням із цього правила: в 1921 році темну й непривабливу історію причесали, припудрили, підфарбували й оголосили міжнародним жіночим днем.

Насправді історія почалася значно раніше — 1857 року в Нью-Йорку. Радянські історики стверджували, що там 8 березня був влаштований страйк текстильниць, названий «маршем порожніх каструль», котрий являв протест проти несприятливих умов праці й низьких зарплат.

Однак така версія не витримує жодної критики. По-перше, ні одна американська газета, не говорячи про інші, не згадала про наявність такого заходу. А по-друге, в той рік 8 березня випало на неділю. Чи можна уявити страйк, що відбувається в вихідний день і ним же закінчується? Тоді яку ж саме подію використала комуністична пропаганда для створення такої версії? Виявляється, в той день дійсно був протест, але не текстильниць, а проституток, що вимагали виплатити зарплату матросам які скористалися їхніми послугами, а розрахуватися не мали можливості.

Спогад про таку акцію ще довго жив у пам’яті представниць найдавнішої професії й примушував повторювати її протягом кількох років. Так в 1894 р. повії провели демонстрацію в Парижі, 1895 р. — в Чикаго, 1896-го — знов у Нью-Йорку. Та й 1910 року комуністки Клара Цеткін і Роза Люксембург на вулиці німецьких міст вивели також проституток, що протестували проти свавілля поліції. Так свято було оголошене жіночим і міжнародним.

К. Цеткін і Р. Люксембург (чи навпаки?)

Існує версія, що німецькі комуністки — єврейки за походженням — присвятили демонстрацію до іудейського свята Пурим, котре відзначається в кінці зими — на початку весни, а того року випало саме на 8 березня.

До СРСР свято привезла Олександра Коллонтай (вона ж Домонтович), яка свого часу заявила, що віддаватися будь-якому чоловіку потрібно так само легко, як випити склянку води. Отже, стає зрозумілим, що свято, яке стільки років вважалося міжнародним жіночим, насправді є святом єврейських повій із комуністичними збоченнями.

О. Коллонтай

Що ж у такому випадку робити українським жінкам і дівчатам, а найголовніше, як до цього ставитися українським патріотам у часи захисту нашої державності? Чи не краще будь-який день на початку весни вважати жіночим і поздоровляти представниць кращої половини людства? Оскільки жінка в багатьох аспектах подібна саме до цієї пори року: така ж прекрасна, квітуча в будь-якому віці, а часом — мінлива й примхлива.

Та чи повинні ми обмежуватися саме цими кількома днями, чи лише однією порою року? Звичайно, що ні! Дбати, поважати й возвеличувати наших жінок слід завжди, протягом усього року та із року в рік. А навесні згадувати про те, що недостатньо ми ще піклуємося про них і намагатися виправити таке становище. Як? Нехай кожен вирішить самостійно…

То ж зі святом, дорогі наші, — з весняним і жіночим. А буде воно першого, третього чи сьомого березня, міжнародним чи ні — такі дрібниці взагалі не мають ніякого значення. Головне, щоб вас любили, поважали й щодня відчували, що ви є ЖІНКОЮ. Причому жінкою в міжнародному масштабі!

Hosting by ED