Oleg Peregon

01

Поділитися:
01.02.2023 20:10

Рік без миру

 

Скінчався лютий як сірник,

Що майже догорів,

Втім, він не скінчився торік —

І цілий рік він тлів.

 

І лютий біль, і лютий сум,

І лютий жах, і лютий глум,

І сотні лютих хижих дум

Роїлись, як весняний струм.

 

Весь рік був лютим та лихим,

Весь рік був шкереберть,

Дорослі люди й дітлахи

Відчули, що є смерть.

 

І лютий страх, і лютий спів,

І яблук кинутих налив,

І запах спалених полів,

І сморід вигорілих днів...

 

І от, нарешті, лютий знов,

Завів своє він в тиші…

Але не стигне наша кров,

Бо ми тепер лютіші!

 

Олег Перегон, 01.02.2023 р.

Oleg Peregon
30.01.2023 19:32

Луснула тиша

 

Луснула тиша мільйоном уламків,

Брязнула навпіл темная ніч,

Чи то стріляє ворог із танків,

Чи гелікоптер в небі як сич.

 

Зараз малий ти, зараз дитина,

Мало що тямиш, бо ще не зріс,

Але прошу тебе, свого сина,

Бий ворогів, що чорт нам приніс.

 

Школа — розбита,  церква — палає,

Горе — в лікарні, кров’ю стіка…

Нема прощення, пощади немає

Тим, чия біль цей зробила рука.

 

Зараз малий ти, зараз дитина,

Мало що тямиш, бо ще маля,

Але як втямиш, що є Україна,

Бийся за неї, це твоя земля!

 

Вкрадене збіжжя, спалені люди,

Зрубані черню наші сади,

Ой, окупанти, лихо вам буде,

Ми вам вернемо сповна біди!

 

Зараз малий ти, зараз дитина,

Мало що тямиш, бо ще ростеш,

Але прошу тебе, свого сина,

Мстися катам Вкраїни ти теж!

 

Води червоні стали в озерах,

Запахи смерті несе вітерець,

Наша надія — на офіцерах,

Та на солдатах, з них всяк — молодець!

 

Зараз малий ти, зараз дитина,

Ну-ну, не бійся, стріля так стріля,

Ти ж козаченько, ти ж мій мужчина,

Ворогом здобриш ти наші поля!

 

Небо на шмаття рве вибухівка,

Дибки скажена вже встала земля,

Хтозна, чи вистоїть наша домівка,

Вистоять люди: ти, тато та я!

 

Зараз малий ти, зараз дитина,

Втім, розумієш все як старий,

Виє безсила лють це звірина,

Час вже помститись нам всім котрій.

 

Олег Перегон, 30.01.2023 р. Харків.

Oleg Peregon
29.01.2023 21:08

Навіщо?

 

Чого прийшли ці іноземці?

Навіщо пруть на нас вони?

Які їх покусали герці,

Чи це задумка сатани?

 

Чи лапті плести їм набридло?

На ложках грати хтось не дав?

Чого приперлося це бидло

До нас, в країну рівних прав?

 

Багато хто про це питає.

Втім, відповіді в мене є:

Вони шукають в нашім краю

Майно — майно моє й твоє:

 

Собачі буди та шкарпетки,

Кросівки, капці, трусєля,

Машини пральні та серветки

Та унітази з корабля, —

 

Усе потрібно мародерам,

Усе що бачать — все крадуть

І рядові, і офіцери —

Така дурна є їхня суть.

 

Втім, килимів та прасок замість,

Трусів, шкарпеток, рушників,

Ми їм даруєм іншу радість —

По кулі кожному з катів.

 

Хотіли крам покрасти хатній,

Та за кордон наш мотлох взяти,

Аж раптом здохли в битві ратній…

Дніпро сміється та Карпати,

 

Сміється Крим, сміється Сміла

З тих окупантів іноземних,

Хвалились довго, — як до діла —

Лиш спромоглись до дій ганебних!

 

Сміюся разом з вами й я,

І зайд дражню як тільки можу,

Сушить повісив трусєля:

Прийди-візьми, — я переможу!

 

Висить і сушиться тканина,

Її голубить вітерець,

І лусне з розпачу вражина —

Як сунеться — йому капець!

 

Олег Перегон, 10.04.2022 р. Харків, Салтівка

Oleg Peregon
29.01.2023 21:06

Оставить пора разговоры досужие,

Отныне исчерпано время слов—

Кремль химическое направил оружие

Против жителей мирных домов.

 

Для переговоров нет больше места,

Беги, дипломатия, без оглядки —

Тебе — сиеста, войне — фиеста,

Отныне в мире другие порядки!

 

Харьков кремлевцы разбили ракетами,

Резали Бучу  и рвали Ирпень,

Били по мирным кварталам кассетами,

Чернее чем ночи сделали день.

 

Тысячи деток украдены наших,

Вывез их Путлер для концлагерей…

Бросили орки солдат своих павших,

Но не оставили наших детей!

 

Грабили, били, по мирным стреляли,

Стали насиловать женщин, детей,

Мир это все стерпеть может едва ли, —

Слезы в бездонных глазах матерей.

 

Сейчас к миллионам стают миллионы,

Плечи сомкнули сыны всей Земли,

Где вы, кремлевские недошпионы,

Где те, что мир взбудоражить смогли?

 

Вечно гордились размером и силой,

Вечно кичились железной бедой,

Площадь вам станет огромной могилой,

А железяки — могильной плитой.

 

Подлым рашистам, всей путлера клике,

Выписан миром уже приговор,

Будет внимание к каждой улике,

Каждому нелюдю — личный позор.

 

Вместе затопчем мы  гидру рашизма,

Люди планеты, народы Земли,

И навсегда засияет Отчизна —

И страны, которые ей помогли.

 

Даже спустя очень много столетий,

Где-то проклюнувшись, каждый тиран

Вспомнит кремлевских конец перипетий,

И не полезет в любую из стран!

 

Олег Перегон, Харків, 12.04.2022 р.

Oleg Peregon
29.01.2023 21:05

Переговоры

 

Насильники, бандиты, воры

Зовут нас на… переговоры,

И говорят: «Спокойно, мисс,

Нам с вами нужен компромисс.

 

Мы, не желая конфронтаций,

Уж обратились в Лигу наций,

И будем с вами мы честны —

Все деньги ваши нам нужны,

 

Мы забираем их, конечно,

Ведь с нами вы так бессердечно,

Сопротивляясь, поступили,

И ваши земли, эти мили,

 

Отныне суверенно наши,

Пусть ваши граждане их пашут,

А урожай привозят нам,

Как и положено рабам.

 

И — чур — без всяких участковых,

Проблем не создавайте новых,

Не смейте обращаться в НАТО,

Чтоб защитили вас когда-то!

 

Должны быть беззащитны вы

Для нашей русской пацанвы!»

Щербатым усмехаясь ртом

Дают нам выступить потом:

 

«Условий ваших суть понятна,

Но я скажу вам очень внятно,

Меня дополнит господин,

Вы с ним знакомы: Джавелин,

 

И с ним — любимец всех трибун

Пред вами выступит Гарпун,

А после этой славной пары

Получат слово Байрактары.

 

Еще попросит слова друг нам —

И к микрофону выйдет Стугна,

Ну, а за ней — резка, плечиста,

Сюда пришествует С-300.

 

Куда бежите вы, пройдохи?

К чему все эти ахи, вздохи?

Ведь слышали от вашей своры

Мы тезис про переговоры.

 

Стоять, преступники, куда!

Шаг влево — будет вам беда!

Теперь-то мы поговорим,

И про Донбасс, и про наш Крым,

 

Нам виделась на поле брани

Судьба нелегкая Кубани,

Еще вопрос стоит один —

Сибирский наш Зеленый Клин,

 

Переговоров будет цель —

Всех Слобожанщины земель

Безоговорочный возврат

И компенсация затрат,

 

И Туапсе с Новороссийском,

Что говорят на украинском»...

Сквозь зубы банда вдруг цедит:

— Здесь против русских геноцид!

 

Олег Перегон, 12.04.2022 р. Харків, Салтівка.

Oleg Peregon
29.01.2023 21:03

Как потратить миллиард?

 

Миллиард — большая сумма,

Денежек вагон,

Почему бы не подумать,

Как потрачен он.

 

Если б мне досталось столько —

Школ открыл б тыщ пять,

Чтобы каждой новостройкой

Деток удивлять,

 

Чтобы как хоромы — классы,

Корпуса — дворцы,

Чтоб потом врывались в массы,

Юные творцы…

 

Или нет, за средства эти

Я отстрою где-то

Сотню лучших на планете

Университетов!

 

Пусть ребята молодые

Учатся бесплатно,

И науки пусть любые

Познают приватно…

 

Можно по-другому сделать,

Чтоб внедрить науки,

Деньги все вложить без следа

В супер-ноутбуки,

 

Их раздать всем детям нашим,

Чтоб учились сами,

Чтобы нас, тех, кто постарше,

Обошли с годами.

 

Сделать миллион игрушек

Детворе на радость,

Вылечить мильйон старушек,

Облегчить их старость,

 

Выстроить бассейнов тыщи,

Сотни стадионов,

Небоскреб построить выше

Зданий-чемпионов...

 

Миллиард заполучив,

Путлер — черт без чести —

По-другому поступил,

Из-за своей мести.

 

Бросил тысячи ракет

По соседским селам,

Сотен школ уж больше нет,

Нет детей веселых.

 

Бомбы рушат города,

Сносят стадионы,

Сколько он нанес вреда,

Всюду крики, стоны...

 

Миллиард на дело злое,

На покупку смерти,

Ну, бывает же такое,

Вмиг спустили черти!

 

Вся россия их разбита

Как после бомбежек,

У разбитого корыта

Сидят без одежек,

 

Правят ними глупость, зависть,

Подленький народ,

Но недолго уж осталось —

Сгинет этот сброд.

 

И последним сказки кадром,

Я сказать хочу,

Не давайте миллиарда

Злому палачу!

 

Олег Перегон, 12.04.2022 р., Харків.

 

 

Oleg Peregon
29.01.2023 21:02

Заборонена пісня

 

Я пам'ятаю ще з дитинства,

Оті уроки українства,

Співали як моя бабуся,

Коли був час, й були у дусі.

 

Співали, тручи маковиння,

Чи вибиваючи насіння,

Або білизну перучи...

А інколи десь уночі,

 

Співали пошепки, ледь чутно,

Щоб не підслухав хто підступно,

Тихесенько мені казали

(Я був тоді ще дуже малий):

 

— Цю пісню не співай ніколи,

І з нею не ходи до школи,

Так, знати — знай, та не кажи

Ти серед друзів чи вражин,

 

Цей спів доведе до могили,

Бо пісню цю — заборонили.

«Чому?» — все думалось мені

Хтось нам заборонив пісні?

 

І ось прийшов вже час розплати,

Заборонили наші хати,

Під забороной наша школа,

І сіють смерть вони довкола.

 

Але недовго їм тут гзиться,

Відповімо їм як годиться,

Щоб жодній пісні передзвони

Не знали більше заборони,

 

Щоб не вночі, а серед дня

Співала вся наша рідня,

І про калину, що у лузі,

Повстанців та їх справжніх друзів,

 

І про любов до Батьківщини,

І про кохання до дівчини,

І про минуле й майбуття,

Хай пісня ллється все життя!

 

Олег Перегон, Харків, 13.04.2022 р.

 

Oleg Peregon
29.01.2023 21:00

Придурку

Ты зачем-то стреляешь в мой дом,

Ты стреляешь в него, а я — в нем,

Ты бросаешь залпом ракеты,

Сам же, мразь, скажи мне, где ты?

 

Ты от меня за километры,

И ракеты твои сносят ветры,

Ты — паршивый солдат,

Ты бьешь невпопад,

И другие дома горят…

 

Ты зачем-то стреляешь в мой дом,

Целишь в мой оконный проем,

Но тебя я найду когда-то,

Будет больно дегенерату...

 

Хоть ты был и за километры,

И ракеты сносили ветры,

Ты был явно неправ,

Нас мишенью избрав,

И теперь ты без прав...

 

Ты зачем-то стрелял в мой дом,

Но жизнь шла своим чередом,

И я бездомным не стану,

Тебя, придурок, достану!

 

Бил ты издалека в наш город,

Был ты горд и удачлив, молод,

Но теперь тебя нет,

Нашей почве привет,

И не будет ракет...

 

Ты зачем-то стрелял в мой дом...

 

Олег Перегон, 13.04.2022 р. Харків, Салтівка

Oleg Peregon
29.01.2023 20:59

«Москва»

Кичились им вы, как хвостом павлин,

Как лось кичится длинными рогами.

Всем говорили: «Он такой один,

С любыми может справиться врагами!»

 

Взахлеб хвалили это судно вы,

Как будто сделали его вы сами,

А не стащили с палубы «Москвы»

Совдепа флаг, что там висел годами.

 

Чужой корабль смогли вы своровать,

И было— «Слава» — его имя гордо,

Решили, подлецы, переназвать,

Бесславна воровская морда!

 

Он стал «Москвой», где власовская рать

Дорвалась до корыта и до власти,

Ни разу не пришлось ему принять

Бой честный с кораблями равной масти.

 

Абхазии он мирных бил детей,

Чтоб сделать их родителей рабами,

И в беззащитной Сирии людей

Пускал ракеты и снабжал гробами.

 

Всему Донбассу смертью угрожал,

Обстреливал он мирные кварталы,

Лупил в роддом, деревню и вокзал,

Без чести его были адмиралы.

 

Единый бой — позорный и тупой, —

Пиратский рейд на островок Змеиный,

Была бы честь — покончил бы собой

Его позорный капитан паршивый.

 

Но честь и славу стерли с корабля,

А вместе с ними — гордость и отвагу,

И взрывами коробилась земля,

Что рвали детсады, как пес бумагу…

 

Бесславный путь единый залп прервал,

Сверхточный выстрел нашего «Нептуна»,

Закончен негодяев карнавал,

Ко дну пошел, как та простая шхуна.

 

Он над Одессой долго измывался,

По городам ночами он лупил,

А утонул — красиво, в темпе вальса,

И власовцев полтыщи утопил,

 

Из своего, из горе-экипажа,

Заткнули пасть глашатаи Кремля…

И отошли рашистского от ража,

После потери злого корабля.

 

 «Москва» бесславная — уже на дне

Но есть еще одна, и поподлей,

Отныне ясно и тебе, и мне —

Ее паденье — дело ближних дней.

 

Не одиноко будет «Славе» бывшей —

На дне морском имеются приятели

«Саратов», что аж жаром пышет,

«Курск» и другие «подвигов» искатели...

 

Запомни, ты, рашистская вражина,

И спрячь свои анало-говнеты,

Свободной будет наша Украина,

И навсегда исчезнешь с карты ты!

 

Олег Перегон, 15.04.2022 р. Харків, Україна

Oleg Peregon
29.01.2023 20:56

Путлеру

 

Ввек тебе уж не отмыться,

Вор, придурок и убийца,

Негодяй и психопат,

Злобный черт-неадекват.

 

Много молят Бога чтоб

Сдох ты, украинофоб,

Я же требую суда,

Чтобы сел ты навсегда.

 

За решеткой, в кандалах

Бился с пеной на губах

Еще много-много лет,

Зная, что прощенья нет.

 

И твоя чтобы вся свора

Не минула приговора:

Предводитель негодяев,

Рядом чтоб сидел Гундяев,

 

И Медведев, и Грызлов…

Я не помню всех ослов,

Что в Кремле сейчас сидят,

Весь мерзавцев этих ряд,

 

Клетку — каждому из них,

Каждый — вор, убийца, псих.

Каждый там — рецидивист,

Каждый — на руку не чист.

 

Вся россии подлой мразь

Потеряет с миром связь,

Потому что из тюрьмы

Не дадим вещать им мы,

 

Нужен и отдельный суд,

На него пусть приведут

Пропаганды подлецов,

Гнезда путлера птенцов.

 

Тонны беспардонной лжи —

Вы зашли за рубежи

Зла, добра, ума, беды,

Приговор вам — за «труды».

 

«Сядьте» за истории

Про лаборатории,

За вранья паскудство,

Обман как искусство.

 

Кремля злого палачи

Били города в ночи,

А когда попали в суд —

Точно дети вдруг ревут:

 

— Нету нашей в том вины!

Мы — защитники страны,

Ни в чем не виноваты,

Просто мы солдаты…

 

С ними не вступая в спор,

Подготовят приговор:

Всем кремлевским палачам,

Держимордам и рвачам

 

Срок пожизненный даем,

Пусть узнают, что почем.

До конца своих дней пусть

Клетку гложет эта гнусь!

 

Олег Перегон, 18.04.2022 р., Харків

 

Oleg Peregon
29.01.2023 20:54

Про війну

 

Над головою луплять «гради»,

Лунають вибухи довкола,

Ніхто не може дать поради,

Для всіх війна ця — перша школа.

 

А кожен вибух — посміх смерті,

Тим більш, що луплять по містах,

Вони не люди — чорти дерті,

Хвости сховали що в штанах.

 

Коли Алеппо бомбували —

Не вірив світ своїм очам:

Лікарні рухнули в завали,

Стріляли і по дітлахам

 

Оті нацисти-московити,

Народ бездушний та гнилий,

Тікали справжньої від битви,

Лиш проти мирних кожен бій!

 

Так само і в Криму вчинили,

Ніхто там не чекав навали —

Всіх обікрали косорилі,

Були багаті — голі стали…

 

Та їм відносно пощастило —

Ще гірше мучили Донецьк,

По ньому «воїнство» гатило

Щоб знищить місто нанівець.

 

Луганськ бомбили і кромсали,

Пограбували все і всіх,

Як від ордівської навали

Тікали люди з усіх ніг…

 

Знущалися вони з Слов’янська

(Старе козаче місто Тор),

Але злякалась окупантська

Орда, й побігла «за бугор».

 

І окупанти вісім років

Донецьк, Луганськ, той самий Крим

Все нищили, як зграя орків,

Ненависні ці землі їм.

 

Аж раптом чортові ці орди

Перевалили наш кордон,

І сунули рашистські морди

Країну нашу взять в полон!

 

Аж тут їм трапилась халепа,

Щось раптом тут пішло не так,

Бо Україна — не Алеппо,

Ми — як сталевий злий кулак

 

По наглій фізі заліпили,

Погнали звідусіль мерзот,

Зустріли зайд ножі та вили,

А десь і Байрактарів льот.

 

І від смердючого безсилля,

Від липкуватого страху

Вдалися орки до насилля,

Лікарні нищили в труху,

 

В руїну села бомбували,

Будинки, цвинтарі, мости,

Безславні тії генерали,

Що намагались нас знести.

 

Згоріли доларів мільйони

У формі бомб або ракет,

Втім, наші сили оборони

Зробили цьому «паритет» —

 

Та били й били цих нацистів,

А Джавелін чи Байрактар —

Їх кожен день по сотням нищив,

І «Стугна» нанесла удар.

 

Війна — панове, завжди лихо,

Біда, і горе, біль та кров,

Але, щоб сидів ворог тихо,

Розбити його треба знов!

 

Розбити вщент, розбити зовсім,

Лупить цю скелю на пісок,

Щоб не зібралась зграя потім

Ні через який часу строк!

 

Олег Перегон, 20.04.2022 р. Харків

Oleg Peregon
29.01.2023 20:50

Император

 

Ты был дешевенький диктатор,

Свободы русских ты лишил —

Теперь же нет, ты — император,

Хоть стар как прежде и уныл.

 

Империй видела немало

Планета, матушка-земля,

За них полмира воевало,

Чего ж смеемся ты и я?

 

Ты был диктатором России,

Змеиный остров захватив,

Тебя тотчас провозгласили

«Змеиный царь» — вот так мотив…

 

Но остров взять — еще полдела,

Там лишь с десяток погранцов,

А как ракета прилетела —

Весь флот российский был таков…

 

Потом ты стал царем Херсона,

Но «сон» тебе не покорить

«Царь Хер» теперь твоя персона,

Придется с этим как-то жить…

 

Смешной, убогий старикашка,

Ростком не вышел, сам сутул,

Ума в башке — как у барашка,

А комплексов в ней — караул!

 

Не долго будет титул новый,

Твою корону украшать,

Ведь нашей армии суровый

Ответ получишь ты опять,

 

Удрать придется из Херсона,

С Донбасса выдвинуться вспять,

Как поднажмет тероборона —

Из Крыма будете бежать.

 

Твой дом — иль бункер, иль пещера,

Тебя народу не достать,

Но точно, что «царем без хера»

Тебя все будут называть.

 

Пройдут века, и в школах дети,

Пройдут тебя, так, для примера:

«Ху..ом слыл он до лихолетья,

А после стал царем без хера».

 

Имел ты замысел козлиный

Стать императором планеты

Но остров крохотный Змеиный

Сломал твои приоритеты,

 

Теперь средь прочих подлецов,

Что опозорились навеки,

Мечтаешь сохранить лицо,

Пролив крови невинной реки!

 

Олег Перегон, 22.04.2022, Харків

Oleg Peregon
23.01.2023 12:51

Набридло

 

Немите це московське бидло

Набридло! Як воно набридло!

З усім фальшивим цим братанням,

З підступним міста бомбуванням,

З дурним анексуванням Криму,

З пожеж війни їдкого диму,

Зі ЗМІ підступною брехнею,

Що тиражують ахінею,

З ненавистю до нас усіх,

З тим, що керує ними псих,

З безглуздістю їхнього світу,

Що взявся знищить нам освіту,

З тупим злодійством крадіїв,

З безжальністю їхніх катів,

Вони набридли з цим усім,

Чому? Я зараз розповім!

 

Руйнує людство все кордони,

Останні нищить перепони

Щоб вільно подорожувати,

Щоб не було часу витрати

На папірці та всякі візи,

Усі щоб їздили в круїзи,

Були щоб меншими витрати…

Ці ж дурні лізуть воювати!

 

Весь світ прогресу аплодує,

Він нас і вдягне, й нагодує,

У світ можливостей введе,

Підкаже, врешті, щастя де,

Він людству близькою порою...

А ці — все думають про зброю!

 

Вже є прорив у медицині —

Подовжено життя людині,

І кращі лікарі планети

Об’єднують свої секрети,

Щоб люди всі були здорові…

А ці кати ллють ріки крові!

 

На Марс націлено ракету,

Летять гінці на ту планету,

І, може, років через п’ять

Там будуть люди проживать,

Весь світ на Марс чека моста...

Ці ж б’ють ракетами міста!

 

Метці не знають нині меж,

Мистецтво їхнє, мабуть, теж,

Культура зваблює людей,

Культура — джерело ідей,

І людство квітне коло неї…

А ці — розстрілюють музеї!

 

В усього людства — культ дітей,

Все — задля їх малих очей,

Відритий світ для малюків...

А ці — ґвалтують дітлахів!

 

Планети — не міцний терпець,

Мільйонів воля є сердець:

Рашистську погань ту розбить,

Щоби вона впродовж століть

Злих справ нікому не робила,

Бо світ, добро і людство — сила,

І сила та — непереможна,

В це вірю я й людина кожна!

 

Олег Перегон, 23.04.2022 р. Харків

Oleg Peregon
22.01.2023 20:44

Пасхальное

 

Ни с чего, без смысла, вдруг

Обстреляли Кременчуг,

Дьявол путлер сбросил маску —

Город разбомбили в Пасху,

Он не дьявол — мелкий бес,

Сдуру в Украину влез...

В день, когда Христос воскрес

Сеял смерть этот подлец.

И за каждую ракету

Свет пусть взыщет тот и этот,

И с поганых россиян,

Кто в святой был праздник пьян,

И с их лидеров бесславных,

С бесов на России главных,

И с подлючей солдатни,

Что затянута в ремни,

И с подонков-офицеров,

Сатанистов-изуверов,

С православие предавших

Еретиков патриарших,

Что святили «сатану»,

Бог накажет их страну!

 

Олег Перегон, 24.04.2022 р.

Oleg Peregon
22.01.2023 20:42

Ціна

 

У всього в світі є своя ціна,

За все, що є, платити треба сповна.

За хліб та воду, радість, що мина,

І за надію, навіть що умовна.


Ти ціну ту заплатиш, хоч би як,

Ти аж ніколи не уникнеш цього,

За щось прийдеться віддавать мідяк,

За щось – усе, що маєш ти від Бога...

 

Любов’ю розплатись ти за любов,

Сплати комусь коханням за кохання,

За спокій, щоб колись настав він знов,

Віддай роки буремного змагання...

 

За мир віддай усе, що є, війні,

За тишу – крики відчаю й благання,

Щоб Перемога сталась навесні –

Усі зроби на неї сподівання!

Щоб Перемога сталась навесні –

Усі зроби на неї сподівання!

 

Олег Перегон, 22.01.2023 р.

Oleg Peregon
22.01.2023 19:36

Обращение к россиянину

 

Эй, росияшка, не сочти за труд,

И отвечай по правде, без утайки.

Во-первых, про трусы, тебе не жмут?

Те, что ты спер, мои. А майки?

 

Как в будке Шарика, что с моего двора,

Живется твоему теперь семейству?

Я помню, Шарик подходил с утра

И, подняв лапу, совершал то действо...

 

Короче, пес мой метил свою будку,

В которой ты отныне будешь жить,

Сыграла жизнь с тобою злую шутку,

Ведь запах Шарика ничем уж не отбить...

 

Ты вправду рад, украв мои обноски?

Ты вправду счастлив, завонявшись псом?

Не раздаются ль где-то отголоски

Той совести, с которой мы живем?

 

А правда, что недавно вызвал босс

И в злобе бился, матерясь безбожно:

Там в хате каждой робот-пылесос,

Неужто взять его так было сложно?

 

А мне-то что? Куплю белье получше,

И будку псу поставлю поновей,

Одной шестой дурацкой части суши

На зависть вороватых сыновей.

 

Ты будешь век в объедках и обносках

Всегда пытаться что-нибудь украсть,

А гонор весь — во власовских полосках,

Что раздает рабам нацистов власть.

 

Олег Перегон, 29.04.2022 р.

 

Oleg Peregon
22.01.2023 19:34

Маразм — не оргазм!

 

У наших мыслей не всегда

Надежный есть причал,

Порой уносит их вода,

Маразм коль докрепчал.

 

Так и в Кремле у стариков

Мозги уже не те,

Как древних в глубине веков,

В пещерной суете.

 

Кто друг, кто враг, зачем живут,

Забыли старики,

Их самый главный старый плут

Уж «наточил коньки».

 

На кладбище «прогул» ему

Записан не один,

А он, наперекор всему,

России господин.

 

Решил дурак повоевать,

Искал, кто послабей,

Собрал бурятов злую рать,

В которой всяк —  плебей.

 

Союз навечно заключил

Придурок с Сатаной,

Собрал он банду темных сил,

Пошел на нас войной.

 

Дегенерату невдомек,

Что нас — не захватить,

Что каждый леса уголок

Врага намерен бить,

 

Что каждый малый ручеек

Утопит полк солдат,

Что слобожанский наш раёк

Им обернется в ад.

 

Земля горела под ногой

С российским каблуком,

Один нацист, за ним другой

Врастают в чернозем,

 

Уж и плешфюрер сам не рад,

Что в Украину влез,

Его войска уходят в ад

Какой-то славы без.

 

И цели нет у той войны,

И смысла, и стыда,

Пришли и сдохли пацаны,

На бойне как стада.

 

А если кто задаст вопрос:

— Зачем, как и почем?

Его нацист-единорос —

По роже кирпичом!

 

И где-то в бункере своем

Так радуется дед,

Ему оргазм уж ни по чем,

Другого счастья нет.

 

Улыбка карлы до ушей,

В восторге лилипут,

Что много взрослых и детей

Мучительно умрут.

 

Себя истории столпом

Мнит, эдакий подлец,

И лезет, лезет напролом,

Как муха в холодец.

 

Куда ты лезешь, идиот,

Позор и смерть найдешь,

На Украины глянь народ,

Ведь ты с ним рядом — вошь!

 

Весь мир за Украину встал,

Планеты всей народ,

Твой смертный час уже настал,

Встань, путлер, суд идет!

 

Олег Перегон, 03.05.2022 р.

Oleg Peregon
22.01.2023 19:30

Сирени виють

Сирени виють до нестями,

Віщуючи про смертний біль,

І липне немовля до мами,

Бо жахи линуть звідусіль,

 

А що матуся вдіять може,

Коли ракетний йде удар?

Лише молитись: Боже, Боже,

Врятуй життя — свій світлий дар...

 

І накрива дитя собою,

Немов метал зупинить це,

Над дитинчати головою

Живе із матері кільце.

 

Земля — й та стогне від ударів,

Біль проникає до глибин,

Вже Сонце дим пожеж затьмарив,

Скрізь — сморід палених руїн.

 

Це — у тилу, не бій, а страта,

Терор і винищення вщент,

На фронті ж — не впізнати ката:

Тіка від наших військ в момент!

 

Тікає, аж свистять ті п’яти,

Кида і зброю, і майно,

Наш ворог, усіма проклятий,

Оте рашистське зле лайно.

 

За страх свій мститься низько, гидко,

Щоб більше нам було біди —

Бомбить святині наші. Швидко

Спалив музей Сковороди,

 

Хто мандрував життя світами,

І людям дарував знання,

Що не зістарилось з літами

І має людства визнання.

 

Не Герострат, — звичайне бидло

З Рязані, Комі чи Єльцю,

Де всім воно вже остогидло,

Святиню обстріляло цю.

 

За крики мами й немовляти,

За біль, страждання і печаль,

За знищені музеї й хати

Забути прийдеться про жаль,

 

І бити ворога безжально,

Вдень бити, бити уночі,

Рубати й різати брутально,

У кров зануривши мечі.

 

Щоб ворог мав страшні тут втрати,

Тікав — і більше не вертав,

Щоб більш ні танку, ні гармати,

Злиденний московіт не мав,

 

Щоб до кінця століття плину

І на найдальше майбуття

Ніхто нас знов не вдарив в спину

І не порушив нам життя!

 

Олег Перегон, 07.05.2022 р.

Oleg Peregon
22.01.2023 19:28

Про День Победы и День Позора

 

8 Мая — День Победы,

Об этом знали наши деды,

8 мая гидра пала,

И мирной жизни песнь настала,

 

Какое счастье было людям,

Мы никогда то не забудем,

Как целовались в День Победы

Друг с другом люди без беседы,

 

Восьмого, да, восьмого мая,

Нельзя жить, Дня того не зная,

Победы День забыть нельзя,

И будем помнить ты и я,

 

И никакой нацистской своре

Нас не запутать в злом задоре,

Победы День один, един,

Восьмого Мая — день седин,

 

День крови, смерти и потерь,

День, когда пал бесславный зверь,

День, что признали мира нации —

Немецкой день капитуляции.

 

Но власовцы втоптали в грязь

Победу нашу — эта мразь

Придумала себе войну,

Придумала себе страну,

 

Как будто бы не Мировая —

Война была та так, простая,

Как будто бы не человечество,

А воевало лишь «отечество»,

 

Которого и след простыл,

А значит — Власов победил,

И чествуют бандита, вора,

Девятый мая — день позора,

 

Предательства день и вранья,

Напиться повод, как свинья,

Мол, это русская победа,

И дальше — ком вранья и бреда.

 

Заткнитесь, лживые подонки,

Ублюдков власовских потомки,

Весь мир разбил тогда нацизм,

Рашизма гадов — вместе с ним,

 

Мы чтим героев из всех стран,

Кем гитлеровцам бой был дан,

Особо битва была злая

Для воинов, что из Китая,

 

Не меньше славы, чем китайцы,

Снискали в битвах и британцы,

Была у Гитлера истерика,

Когда ударила Америка,

 

И дрогнула Оси громада,

Когда ударила Канада,

Французы немцам дали боль,

Их маршал — вспомни — Шарль Де Голль,

 

Бежали немцы, точно трусы,

Когда ударили индусы,

Легло немало иностранцев

От стрел и копий африканцев,

 

Весь мир нацистам был врагом,

Бил гадов общим кулаком,

И только власовские твари

С нацистом воевали в паре,

 

Был с ними рядом триколор

И несмываемый позор,

Их праздник — мая день девятый,

Всем человечеством проклятый,

 

Пока их песнь была не спета —

На них висела эта лента,

Георгия зовут сейчас,

Но не обманут этим нас.

 

Победы день наш — настоящий,

А их — притворный, только мнящий,

Нацизм, всем миром презираем,

Живет одним 9 маем!

 

Олег Перегон, в Святой День Победы 8 Мая 2022 года.

Oleg Peregon
22.01.2023 19:26

Письмо Путлеру

(кто может – передайте, желательно бросьте ему в морду)

 

Эй, Вольдемар, уже ты стар,

Так хочется покоя,

Вокруг тебя — сплошной кошмар,

Война и все такое,

 

Уж доверять не можешь ты

Ближайшим блюдолизам,

Твои кровавые понты

Закончились «Ленд-Лизом».

 

Ты кровь России долго пил,

Кровь Грузии, Молдовы,

Чечню ты кровью затопил

И заковал в оковы.

 

Тебя повсюду ждет народ,

Как в Ливии Каддафи,

И доля Чаушеску ждет,

Припомни фотографии.

 

Зачем поперся воевать

Ты с нашей Украиной,

Твоя уже разбита рать,

Пиши явку с повинной!

 

Единый выход есть теперь,

Спасти чтоб твою шкуру —

Ведь ты — убийца, вор и зверь,

В капкан попавший сдуру.

 

Учтет признанье добрый суд,

Заменит казнь тюрьмою,

Охрану лучшую дадут,

И вот он — путь к покою!

 

Сиди спокойно, спи, маньяк,

Питайся без опаски,

Никак не тронет тебя враг,

И сброшены все маски,

 

Не словит вдруг тебя народ,

Кремлевский заговорщик

Тебя в темнице не найдет,

Чтоб всыпать что-то в борщик.

 

Ты сто пожизненных, урод,

Получишь приговором,

И как один Земли народ

Воскликнет «браво» хором.

 

За боль Чечни, за Крыма боль,

За казнь людей Донбасса,

За диктатуру и за роль

В убийствах, коих масса.

 

Ты власть бандитски захватил,

Где выборы в России?

Ты всех политиков убил,

Которых там любили,

 

Ты опозорил всю страну,

Посмешищем стал сам,

У мира отнял ты весну

Плюс к краденым трусам.

 

Предатель, мародер и вор,

Грабитель и бандит,

Один с такими разговор:

Кто сдался — тот сидит,

 

А кто не сдался, влево шаг… —

Ты это знаешь сам,

Такой планеты лютый враг

Отправится к чертям!

 

Олег Перегон, 11.05.2022 р.

Oleg Peregon
22.01.2023 19:21

Земля втомилась від Росії,

Земля втомилась від русні,

Набридли всім ці лиходії,

Кати й маніяки записні,

 

Що луплять в дім, де напис «діти»,

Що шкіл руйнують десять в день,

Їм дурість нікуди подіти,

Втомились руки від кишень...

 

Нудьга та злидні та Росія,

Нема ніяких перспектив —

Облізла та стара повія,

Яку ніхто так й не схотів...

 

І от, напившись, мститься дура,

Зрива на перехожих злість,

Біснується тупа профура,

І заздрість її серце їсть.

 

На чому схиблена Росія?

На величі своїй уявній,

Безглузда кожна її дія,

А кожен символ є несправжній:

 

Підробка, фейк або фальшивка,

Брехня, свідоме вихваляння...

Стара, брудна, паскудна дівка

Розповідає про кохання...

 

Пиячать всі — від баби з дідом

До немовляти у колисці,

Ніхто там не знайомий з стидом,

Справля нужду в будь-якім місці.

 

Живуть, як свині, — свині кращі,

Ніж росіяни ці огидні,

Крок від Москви — і це вже хащі,

Де все — руїна, капость, злидні.

 

Нема єдиної там нації,

І не створити вже нікому,

Шматки тієї федерації

По світу полетять цілому

 

Ненавидить бо руський східний

З самого півдня росіян,

А півночі є центр огидний,

Та й захід як ворожий стан.

 

Один сірник — і запалає

Уся росфедія погана,

Бо нації вона не має,

А має в лідерах барана.

 

Давно вже мають власні плани,

В життя їх втілити готові

Чечні, туви та дагестани;

Чекаєм на країни нові.

 

Конає шльондра вже імперська,

Її звучать останні зойки,

І знають всі, що справа кепська,

Зостався шлях в труну із койки.

 

Сама повзе, продажне стерво,

В свою огидну домовину,

І щоб усім «зробити нерви» —

То напада на Україну.

 

Куди тобі, тупа п’янице,

Тягатись з вільними людьми?

Ми вимушені припинить це,

І врешті ляжеш ти кістьми.

 

Нема кому тебе жаліти,

Нема кому жаліть повій,

Бо в тебе пасинки, не діти,

Усім огидний образ твій.

 

І на безславну ту могилу

Ніхто вінок не покладе,

Тебе, брудну, страшну, немилу,

Прокляття в пекло поведе!

 

Олег Перегон, 14.05.2022 р.

Oleg Peregon
22.01.2023 19:20

Мерзоті

(сахарову, долгову, кьєворкяну, байші та іншій наволоті)

 

Тут головне — не перейти на крик,

Чи ваш собачій той «йєзик»...

Щоб більш не відкривав ти рота,

Що харків’янин ти, мерзота,

Запам’ятай, тупа істота,

Потвора ти косоворота,

Щоб більш не ляпнув ти ніколи,

Бо в тебе тут нема вже школи,

Ти зрадив городян та місто,

Ти втік і оббрехав навмисно

Всіх нас, падлюка, загалом,

Своїм поганим язиком.

Ти крав з бюджету нагло гроші,

Був місту як лобкові воші —

Підступно Харків ти колов,

Ссав міста нашого ти кров,

Продажних хвойд був тут взірцем,

Бездарних пасквілів творцем,

І ні до чого твоя нація,

Твій виїзд — міста дефекація,

Щоб далі сумнівів не мав —

Тебе наш Харків відблював!

Забудь дорогу в наше місто,

Віднині тут все буде чисто,

За те, як зрадив ти всіх нас,

Хай відповісти прийде час,

І як колись з таких нацистів,

Спитають з вас, тупих рашистів,

Суд знайде всю злочинну суть,

Про Харків, падло, ти забудь,

Бо місто як тебе побачить —

Підступну зраду не пробачить,

Згадає капосні слова,

Відчує дупа й голова

Як Харків мститься за образу,

За зраду та брехню одразу.

І йолопе, запам’ятай,

Що Харків — український край,

Як Київ, Крим або Полтава,

Тож, в тебе зараз кепська справа,

Ти перейшов на бік русні,

Що програє на цій війні,

Але нема шляху назад,

Бо ти мерзотник, зрадник, гад!

 

Олег Перегон, 15.05.2022 р.

Oleg Peregon
22.01.2023 19:17

Путлер капут

 

Современный атрибут —

Надпись: «Путлеру — капут»

Эту надпись нанесут

Наши дети там и тут:

 

На заборе, на стене,

Просто пальцем на окне,

В Харькове и Ирпене,

В Кракове, Люботине,

 

И в Берлине, и в Нью-Йорке,

В Вене, Кельне, на Майорке,

Всюду, где есть детский люд

Эти надписи найдут!

 

Путлер — на руку нечист,

Путлер — гад, неонацист,

Он — мерзавцев всего мира

Возглавляет топ-плей-лист.

 

Он детей бомбит в больнице,

Никак  не угомонится,

Знают и в Крыму и в Ницце,

Старикашка егозится

 

Очень даже неспроста,

Ведь башка его пуста,

Нет на Путлере креста,

Да и совесть нечиста.

 

Знают люди там и тут,

Будет путлеру капут

А его путиндосне —

Крах позорный по весне!

 

Олег Перегон 08.03.2022 р. Харків (всі дні під бомбардуванням)

 

Oleg Peregon
22.01.2023 19:16

О ракетах

 

Сынок, ты должен знать об этом:

Есть в мире разные ракеты.

Ракеты есть Илона Маска,

И это правда, а не сказка,

 

Он запустил их прямо в небо,

Чтоб каждый житель, где б он не был,

Имел достойный интернет,

И связь, которой равных нет.

 

Илон еще для всех для нас

Готовит вылеты на Марс,

Его ракеты — чудо света,

Гордится ими вся планета.

 

А есть другие — «Смерчи», «Грады»,

Их выпускают от досады,

И бьют они, увы, по нам

По рынкам и по роддомам,

 

По селам, городам, заводам,

Церквям, мечетям, пешеходам,

Мостам, больницам, детсадам,

Музеям, и монастырям.

 

Сынок, когда ты будешь взрослым,

Ты помни, это очень просто,

Ракеты добрые — летят

И радуют любых ребят,

 

Ракеты злые сеют страх,

И их пустившим будет крах,

Рашистов будет проклинать

Даже их собственная мать!

 

Не бойся, сын, хоть страшно это,

 За нами — вся наша планета.

Да, рядом взрывы, грохот, боль,

Но не погибнем мы с тобой,

 

Ты почти взрослый, десять лет,

Знай, побеждает всегда свет,

И добрых больше есть ракет,

Чем злых, и шанса гадам нет.

И будет Марс и интернет,

Илону Максу — наш ответ,

Ложись, а завтра, как рассвет —

Будет ПОБЕДА из ПОБЕД,

И скажем миру мы: «Привет»,

И будет тихо много лет,

Без злых людей и злых ракет!

 

Олег Перегон, 15.03.2022, 20 день війни, яка почалася 8 років тому назад, а триває багато сторічч

 

Oleg Peregon
22.01.2023 19:15

Гість

 

На пасовисько Мотря гонить кіз,

Аж виє у повітрі хворостина,

І раптом — хтось до неї шасть — підліз,

Чи то худоба, чорт або людина?

 

Від зойку в Мотрі кругом голова,

А він до губ, шиплячи, тиче палець,

Мовляв, тихіше, проковтни слова,

А сам дрижить, немов косий той заєць.

 

Питає пошепки: «Бандерівців багато?
Чи є тут штаб? Де їхні курінні?

Де отамана їхнього тут хата?

В якому ходять гади убранні,

І де катують нашого тут брата?»

 

Відповідає Мотря з переляку,

Забувши навіть кіз попідганяти:

— Чи ґедзь вкусив тебе, чортяку,

Чи упустила тебе мати?

 

Який тут штаб у нашому селі?

Нема штабів — сади, городи, хати,

Тут хлібороби, люди тут землі,

Іди собі, в нас нічого шукати!

 

А він не відстає, і все шепоче:

— А де ж Бандера, де його шукать?

Сміється Мотря: — Він як привид ночі,

Його непереможна горда стать,

 

Ти дивишся на мене — я Бандера,

Он, бачиш, чимчикує літній дід?

І він тебе як стріне — машингвера

Знайде миттєво, так весь наш нарід.

 

Он, діти щось шукають у калині —

Бродяго, не трапляйсь їм на шляху —

Бо козачата наші і понині

Не знають навіть змалечку страху.

 

Нам не потрібен штаб чи отамани,

В нас — кожен б’ється цілий мов гетьман,

Це ви — як бидло, як оті барани,

Яких веде погонич-наркоман.

 

І похрестила гада хворостиной,

Той з переляку заходивсь тікать.

А в штабі доповів, що в Україні

Бандера скрізь, й жіноча в нього стать!

 

Олег Перегон, 2015-20.03.2022 р.

Oleg Peregon
22.01.2023 19:12

Отримали від Путлєра буряти

За бій з Донбасом в нагороду хати,

Кожному буряту — хата,

Ну, а в ній — одна кімната,

Хата-хата дерев’яна,

та й сукном червоним вбрана,

 

Нема вікон та дверей,

Нема столу та гостей,

Ані печі, ані ляди,

Нема навіть там шухляди.

 

В хаті тій не будеш жити,

Дівку в дім не приведеш,

Закопають, як те жито,

Але ти — не проростеш.

 

Проведе на новосілля

Мати — точно вип’є зілля,

Що її за одну мить

На сто років постарить.

 

Проведе партійне падло,

Вкраде нове простирадло,

Скаже: «Путлєру зіг хайль»,

З’їсть зі столу коровай.

 

Проведе дружок-бурят,

Разом бігли до дівчат,

Він і далі бігать буде,

А про тебе — позабуде,

 

Будь розумнішим, бурят,

Хай вогнем усі горять,

Залишайся в своїй хаті,

Волю здобувай Бурятії!

 

Олег Перегон, 2015-22.03.2022 рр.

Oleg Peregon
21.01.2023 19:44

Як їм сказати…

 

Телефонують серед ночі мати,

І кажуть: «Синку, що ж у нас гремить?»

Як їм сказати? Як же їм сказати,

Що це — війни страшна й ганебна мить?

 

Як їм сказать, що вся російська зброя,

Що іржавіла десь у Костромі,

Всі ці ракети, бомби та набої,

Весь мотлох цей сусідньої землі

 

Спрямовано на житлові будинки,

На школи, магазини, лікарів…

І луплять в ціль нацисти без зупинки,

Щоб вцілити дітей та матерів…

 

Бо сунулися з військом нашим в битву —

Отримали у відповідь удар,

І мстяться, боягузи, їм в немилість

Потрапили ми всі — і млад, і стар...

 

Олег Перегон, 16.05.2022 р.

Oleg Peregon
21.01.2023 19:43

Зловещие мертвецы

 

Кого напоминают эти подлецы?

Голливудский фильм «Зловещие мертвецы»,

Там, где трупы встали из своих могилок

И живых кромсали — ужас до прожилок.

 

И другой забавы покойничкам нету,

Кроме как не мертвых линчевать по свету.

Плоть живую лопать, кровь хлебать «от пуза»,

И шипеть от злости про «развал Союза».

 

Мертвого Союза дохлые адепты

Знают против жизни верные рецепты,

Против счастья знают много разных мер,

И твердят проклятье: «Мы из Эс-эс-эр».

 

Эс-эс-эра нету, сдох и вышел вон он,

Мертвецы шуруют возле наших окон,

И гнилыми ртами на пятнистых лицах

Шепчут, что им Брежнев иль Андропов снится.

 

Шепчут о каких-то старых небылицах,

Память о которых невесть где пылится,

Люто ненавидят что Восток, что Запад,

Им всего милее смерти сладкий запах.

 

Мертвых тюрем узники, их же вертухаи,

Старых знаний умники, вранья краснобаи,

Бывшей власти стукачи, бывшей знати слуги,

Крик зловещий ваш в ночи — у детей испуги.

 

И одно лишь в голове с дохлыми мозгами:

Как не дать бы жить стране, коль не жили сами,

Как бы внукам отомстить за успех, свободу,

Как бы всех заставить гнить, обманув природу.

 

По два-двадцать колбаса, даром — макароны,

И в балете чудеса, а вокруг — шпионы…

Только врете, мертвецы, врете безобразно,

Жили в грязной нищете, жили несуразно.

 

Полстраны мотало срок, это рабство было,

А крестьянство — все оброк с барщиной платило.

Хочешь шапку с козырьком, шапку меховую?

Отправляйся ты в партком, выпишут такую,

 

Если будешь им поклон бить так раболепно,

То дадут купить рулон этой, туалетной...

Сам пробился ты в партком, бонзой стал партийным?

Все, законы нипочем, можешь хоть серийным

 

Быть убийцей, ты теперь сам неприкасаем,

Даже дачи твоей дверь мы оберегаем,

Едет падло, прочь народ, секретарь обкома,

Кто дорогу перейдет — выселим из дома!

 

Полстраны ютит барак, хлев для человеков,

В каждой отрасли — бардак, как у тех чучмеков,

Должностное кумовство, взятка да на взятке,

Повсеместно воровство, нет ни в чем порядка,

 

Магазин пугает вас полками пустыми,

Разбавляют тетки квас, побазарь-ка с ними!

Нет ни водки, ни вина — а вокруг все в пьянке,

Прозябает вся страна, жизнь — лишь на загранке...

 

Ты попался мусорам? Выбьют зубы тут же,

Деньги выгребут, а там, может быть и хуже...

Если ты не идиот — у тебя проблема,

Можешь сесть за анекдот, вот такая тема...

 

Вы зловещих мертвецов выгоняйте силой,

Или вас в земле отцов наградят могилой,

Вкус не стоит проверять гнилой мертвечины,

Жизнь не повернется вспять опосля кончины!

 

Олег Перегон, 21.05.2022 р.

Oleg Peregon
21.01.2023 19:34

Зброя

Взяли шаблі одесити —

Значить, ворог буде битий,

Всі до зброї, всі до зброї,

Ворог згине у двобої!

 

Взяли нагаї кияни,

Хай сконають росіяни,

Всі до зброї, всі до зброї,

Ворог згине у двобої!

 

В львівських хлопців кулемети —

Злі для ворогів прикмети!

Всі до зброї, всі до зброї,

Ворог згине у двобої!

 

Харків має і гармати,

В московітів будуть втрати,

Всі до зброї, всі до зброї,

Ворог згине у двобої!

 

В полтавчан вже є рушниці,

Це у битві знадобиться,

Всі до зброї, всі до зброї,

Ворог згине у двобої!

 

Взяли хлопці автомати,

Проводжають їх Карпати,

Всі до зброї, всі до зброї,

Ворог згине у двобої!

 

Щоб скоріш добитись миру

Взялись Суми за сокири,

Всі до зброї, всі до зброї,

Ворог згине у двобої!

 

Захистить щоб тата й мати,

Рівненці беруть гранати,

Всі до зброї, всі до зброї,

Ворог згине у двобої!

 

А донецькі козаченьки —

З косами на захист неньки,

Всі до зброї, всі до зброї,

Ворог згине у двобої!

 

Україна вся повстала,

І від стара і до мала

Будуть ворога шмагати,

Бо Вкраїна — наша мати.

 

Україна піднялася,

Бо війна — це спільна праця,

Схід і південь, північ з центром,

Біль повернемо з процентом,

 

Тим, хто кривдив наші села,

Буде доля невесела,

Всі до зброї, всі до зброї,

Ворог згине у двобої!

 

Олег Перегон, 21.05.2022 р.

Oleg Peregon
21.01.2023 19:32

Молитва

 

Я, як жебрак на тій паперті,

Стою та прошу, прошу смерті,

Та не собі, а злим рашистам,

Що разбомбили наше місто.

 

Нехай їхні полки та роти

Ні дня не мають без скорботи,

Повиздихають всі скоріше,

І запанує в світі тиша...

 

А матері оцих засранців

Своїх отримають подранців

(Хотів би бачить я цю сцену)

В пакетах з поліетилену!

 

Від куль нехай всі мають діри

Рашистів-орків командири,

Щоб першими повимирали

Нацистські горе-генерали,

 

Кремлівським жеш пропагандистам

Язик хай вирве урочисто,

Щоб більш ніколи не брехали

Та носа к нам свого не пхали.

 

Молюся я, щоб ворог кожен

Був остаточно переможен!

В молитви силу вірю свято,

Бо ЗСУ молюсь затято,

 

І знаю, й Бог нам допоможе

Здолати військо все вороже,

Побачивши розбите місто,

Під захист візьме нас Пречиста,

 

Дізнавшись, що кати творили,

Всі українські Збройні Сили

Усі святі благословили,

Щоб били гадів до могили,

Щоб супостатів молотили,

Вороже військо щоб розбили,

І знову світ був добрий, милий!

 

Олег Перегон, 22.05.2022 р.

Oleg Peregon
21.01.2023 19:31

О «Z», «V» и «О»

 

То не из области фантастики,

А четко, ясно и прозрачно,

Что значит «Z»? — Это полсвастики,

Нацистский символ — однозначно.

 

А «V» — в любое время суток

Известный, общемировой,

Понятный символ проституток,

Девиц, торгующих собой.

 

Он значит: мы — не недотроги,

И коль сошлись в цене с тобой —

То запросто раздвинем ноги,

Смотри, как сделаем, плейбой.

 

А «О» — то «нуль», ничто, пустышка,

Два «О» — известно, туалет,

Полтуалета — вот так фишка!

Избрал эмблемы «ихтамнет»,

 

Всю суть России в них найдете:

Полуклозет-полутюрьма,

Любви продажной дяди-тети,

Полунацизма кутерьма,

 

Там полузомби-полулюди,

Полубордель-полувертеп,

От сна их вряд ли кто разбудит,

Лжецов гнилых «духовных скреп»!

 

Олег Перегон, 23.05.2022 р.

Oleg Peregon
21.01.2023 19:29

О великой рузской культуре, которой аналогов нет

 

Держать наши дома на мушке

Вас подучил, наверно, Пушкин?

А целить «Градом» в садик детский —

Подзуживал он, Достоевский?

 

Жилье бомбить с людьми ночами

Вас надоумил Фет стихами?

Или опальный граф Толстой

Втемяшил вам рецепт простой,

 

Как изнасиловать детишек,

Вы это поняли из книжек?

Про то писал вам в пьесах Чехов,

Что бить по школам — верх успехов?

 

Учил вас Мамин-Сибиряк, да?

Как сделать людям больше ада,

Как резать, рвать, пытать детей,

Коварный, лютый лиходей!

 

Трусы тащить в ваш край московский

Учил, конечно, Маяковский,

Красть унитазы повсеместно —

То Горький, это всем известно.

 

И, как положено у ваты,

Твердят: они не виноваты,

Как в каждой банде в день судебный,

Тут слышен ропот: «Классик бедный

 

Не может разделить вину ту,

Давно он мертв сию минуту,

А с мертвых нынче спросу нету,

Вы насмешите всю планету!»

 

Мол, только путин виноватый,

Нет, не согласен я, ребята,

Вы — их наследники, потомки —

Убийцы, подлецы, подонки,

 

Насильники и мародеры,

Поганцы, мрази, черти, воры,

На вашей своре крови тонны,

И мы должны быть непреклонны:

 

Что превратились в подлецов —

Вина и мамок и отцов,

Учителей ваших и школ,

И книг, что каждый перечел.

 

Опять не выросло чтоб лихо,

И в мире было дружно, тихо,

Как «Молот ведьм» и дрянь похлеще

Запрячем все, что так зловеще

 

Из вроде смирного народа

Взрастило орды злого сброда,

Пролили что нам крови море,

Несли здесь страх, и смерть, и горе,

 

И не хотим мы повторенья,

Отставим в сторону мы пренья,

Все что их сделало зверями —

Должно быть за семью дверями,

Чтоб это мировое зло

Опять на нас не поползло!

 

Олег Перегон, 23.05.2022 р.

Oleg Peregon
21.01.2023 19:27

Будем квиты

 

Ну что ж, придурки-московиты,

Мы очень скоро будем квиты,

За каждый взорванный проспект,

Прощенья не было и нет,

 

И, знайте, что его не будет,

Никто ни капли не забудет,

Хоть плакать вам, хоть материться,

Но все вернется вам сторицей:

 

Бомбежки наших мирных сел,

Наш Крым, который просто цвел,

Пока вы не полезли в драку,

И превратился он в клоаку,

 

Припомните, мы вас просили,

Езжайте-ка назад, в Россию,

Вы по-другому захотели,

Теперь вы все в нашем прицеле,

 

За Харьков, Ялту и Донбасс,

Вы нам ответите сейчас,

Ответ придется дать по сути,

И не кивать, мол, это путин,

 

С него отдельный будет спрос,

Но каждый нацик-путиндос

Расплатится сполна пускай

За март, февраль апрель и май,

 

За каждый, каждый день войны…

Нам ваши смерти не нужны,

Но чтоб запомнил каждый гад,

Кто воевать был с нами рад,

 

Придется вашу кровь пустить,

Чтоб вы мечтали в мире жить...

Остановить чтоб ваш нацизм,

И дурость вашу вместе с ним,

 

Придется бить вас день и ночь,

Чтоб пропаганду превозмочь,

Прочистить ватные мозги

(В тумане не видать ни зги),

 

Хотели нас лишить свободы, —

Теперь не жалуйтесь, уроды,

Пьянели вы имперским духом?

Теперь земля вам будет пухом,

 

Из мертвых путлера ладоней

Пусть выскользнет судьба колоний,

И будет сотня новых стран:

Чечня, Сибирь и Дагестан...

 

Кубань вернется в Украину,

Не будет гнуть от рабства спину,

Народ планеты будет рад —

Исчезнет злой калининград,

 

Восстанет вечный Кенигсберг,

Что множество врагов поверг,

И даст Господь планете силы

Освободить от вас Курилы.

 

Ты, московит, на подлость падок,

И у тебя в стране упадок,

Ты быть свободным не готов,

Жить ты не можешь без оков,

 

В своей московии паршивой

Сиди, и головой плешивой,

Качай от зависти и вой,

Ведь мир — прекрасен, он не твой!

А ты — планеты всей отстой,

Позорный ты антигерой...

 

Олег Перегон, 28.05.2022 р.

Oleg Peregon
21.01.2023 19:25

На часі?

 

В своїй ми розумієм масі,

І є таке в нас відчуття —

Панове, це все не на часі,

Чекати треба майбуття.

 

Про мову не на часі спори,

Про віру — звісно, що також,

Про корупційні договори

Та про хабарництво вельмож.

 

Хтось краде? Не звертай уваги!

Хтось бреше? Просто промовчи!

Не час, бо це вам не розваги,

Працюють пани й паничі...

 

Їм не на часі заважати,

Бо справи зараз он які,

Ось плачуть вголос батько й мати,

Що у городі будяки…

 

Проминуть дні, проминуть ночі,

Війна мине ця, гримнув грізно,

Аж потім ми відкриєм очі,

І буде пізно… Дуже пізно!

 

Олег Перегон, 28.05.2022 р.

 

Oleg Peregon
21.01.2023 19:24

А до нас в село

 

А до нас в село,

Якось повесні

Погань занесло

З гидкої русні,

 

Іноземний гній

Занесло до нас,

Солдатню русні

У вечірній час...

 

На Майдан зовуть

Ледь не все село,

Стримуючи лють

Півсела прийшло.

 

Бреше вголос хлоп:

— Ви ж всі гречкосії,

Треба буде щоб

Тут була Росія,

 

Відтепер село

Буде під Росієй,

Мовляв, «повьєзло»,

Будем жить «красіво».

 

Рубль тепер буде,

Зграє балалайка,

Вголос загуде

Московитів лайка,

 

Хто супротив стане —

Розстріляєм вмить ми,

І за все погане —

Хату спалим з дітьми!

 

Ходить хлоп огидний,

Морда людожера,

Аж то чуєм рідний

Залп із БТР-а,

 

Бачим, їдуть наші —

України військо,

Солдатня з параші

Зігнулася низько,

 

Тікали-тікали,

Покидали зброю,

Як оті шакали

Уникали бою...

 

Наших зустрічали

Геть усі селяни,

Від катів навали

Звільнення справляли.

 

Нехай рубль той зникне,

Сконає та лайка,

Та об стіну брикне

Тая балалайка!

 

А ворожу зброю

Як врожай зберемо,

Нам вона з тобою

Дасться не даремно!

 

Олег Перегон, 31.05.2022 р.

 

Oleg Peregon
21.01.2023 19:21

Отаман

 

Кожен раз, як «гради» б'ють, —

Мов залізо з того горна,

Ллється, ллється тілом лють,

Аж червона, а не чорна.

 

Кожен раз, як в темну ніч

Завива сирена грізно, —

Ніби хто роздув ту піч,

Ллється тілом лють наскрізно,

 

Як руїни бачу шкіл, —

Ніби сталь тече по жилах,

Бачу кров на нивах сіл,

Землю свіжу на могилах, —

 

Ллється, жарко ллється лють,

І гартується сталево, —

Полонений Крим цькують,

Обстріляли Місто Лева,

 

Розбомбили дитсадок,

Зруйнували нам заводи,

Ллється лють, як той струмок,

Що несе до річки води,

 

От вже ллється мов ріка,

Ось розлився, ніби море,

Океаном натіка,

Лють, яку плекає горе.

 

Скільки вбитих породіль,

Немовлят убитих скільки, —

Лють, яку плекає біль,

Закликає нас до бійки.

 

Скільки спалених книжок,

Скільки страчених реліквій —

Лють, як війська ватажок

Нас веде на поле битви!

 

Лють скликає нас на бій,

Наш терпець урвався, годі,

Наш народ як буревій

Всіх знесе при цій нагоді.

 

Пожалкує московіт,

Що на землю вперся нашу,

Звільнимо від нього світ,

Військо зле рубаймо в кашу!

 

Лють наші серця пече,

Лють пече наші легені,

Лютий ворог — не втече,

Не візьме землі і жмені,

 

В військо наші хлопці йдуть

Бить лихого московіта,

Вгамувати свою лють, —

Буде орків рать розбита,

 

Буде спалена Орди

Банда вся гнила кремлівська!

Лють, веди нас в бій, веди!

Ти для нас — отаман  війська!

 

Олег Перегон, 04.06.2022 р.

Oleg Peregon
21.01.2023 19:18

Журналістика

 

Ти пишеш людству відкритий лист,

Від тебе залежить думок логістика,

Бо ти, мій друже, є журналіст,

А твоя справа — то є журналістика.

 

На поле їдеш, коли жнива,

В ліси летиш, що палають пожежами,

З тобою доля все заграва, —

А ти вже біжиш можливого межами,

 

Біжиш, щоб зняти фініш та старт,

Обганяєш усіх чемпіонів,

В тебе є тільки воля, воля та фарт,

А ще — наклад у кілька мільйонів.

 

Ти знаходиш прекрасних цікавих осіб,

Ти навчився обстріли знімати,

Не даремно їси ти тяжкий цей свій хліб, —

В читача серце буде палати...

 

Ти у русі завжди, ти завжди на бігу,

Кожен день ти на вістрі життєвім,

На пустелі пісках, і на тундрі снігу —

Те шукаєш, що буде суттєвим.

 

І останній рядок ти напишеш колись, —

Все на світі кінцеве та плинне, —

Але слово твоє буде завжди і скрізь,

Бо написане час не поглине,

 

Пройдуть роки, можливо, багато віків,

Будуть інші часи та прикмети,

І історії наших буремних часів

Всім нащадкам розкриють газети…

 

Не даремно ти, друже мій, правду шукав,

І під обстрілом вів репортажі,

Твій читач буде вдячний за кожну зі справ,

І від тебе — у ажіотажі,

 

Кілобайти твоїх надважливих думок

Проростуть,  як ті зерна у полі,

Ті, хто йшов за тобою, як кажуть, крок в крок,

Будуть вдячні за це своїй долі.

 

Що залишиш ти, брате мій, кореспондент,

За собою на нашій планеті?

Хіба тільки ту купку пожовклих газет,

Хіба кілька рядків в Інтернеті?

 

Ти залишиш думки, ти залишиш ідей,

Свідчень часу безцінні перлини,

Ти залишиш завзяття мільйонів людей

Та енергію правди невпинну!

 

Олег Перегон, 06.06.2022 р.

Oleg Peregon
21.01.2023 19:16

Переполох

 

Снова в СМИ переполох:

Путлер сдох или не сдох?

Очень жаль, что эта мразь

Может сдохнуть только раз.

С гаденьким своим лицом

Был живым он мертвецом,

Как упырь любил кровищу,

Убивал за тыщей тыщу,

Крал, обманывал, грешил,

Портил все что было сил,

Сдох — и праздник на россии,

Оттого что все такие,

Путлер смог вокруг собрать

Подлецов себе под стать:

Все они — ворье тупое,

Недалекое и злое,

Сдох подлец или живой —

Безразлично нам с тобой,

Безразлично миру это,

Зло поборет вся планета,

Нац-рашизму будет крах,

Он забудется в веках.

Путлер сдох или не сдох —

Пусть его накажет Бог!

 

Олег Перегон, 15.06.2022 р.

Oleg Peregon
21.01.2023 19:15

Заветам Гитлера верны,

Без объявления войны

Рашисты подлые напали,

Метнув в нас тонны дерзкой стали,

 

Чтоб наше своровать зерно,

Ограбить фермы и заводы,

Им остальное — все равно,

Одно лишь главное — доходы.

 

Заветам Гитлера верны,

Все эти служки сатаны

Бомбили нам дома ночами,

Чтоб жизнь разрушить вместе с нами.

 

В «Ю-тьюбе», подлецы, снимались,

Мол, брат, сосед и украинец, —

Смотри, тебе вот средний палец,

Лови от армии гостинец.

 

Там власть с плебеем заодно —

Воруют сообща зерно,

Там шойгу тырит эшелоны,

А рядовой — лишь панталоны,

 

Но суть у всей страны одна —

Державой стать не удалось,

Отребье, взятое со дна,

На дне отлично прижилось.

 

Россия — вонь, позор Европы,

И Азии она позор,

Страна, где правят остолопы,

Где каждый первый — трус и вор.

 

Отставьте праздные стенанья,

Отставьте шелуху словес,

Россия — мерзкая каналья,

Чей грязный нос повсюду влез!

 

Где грязь, где пошлость, беспросветность,

Где хаос, глупость, суета,

Где правит серая бесцветность,

Стирая мудрости цвета,

 

Где назван даже флаг в честь беса,

Где убивают за успех,

Где страшно достигать прогресса,

Держаться надо «как у всех», —

 

Россия, подлая россия,

Как потаскуха, что в летах,

Лицо намажет — мимикрия —

Но гниль не спрячешь на зубах,

 

Залезет, грязная, в одежду,

От света спрячет свою суть,

Чтоб на ночь подцепить невежду

И заработать как-нибудь.

 

А если одурачить, подлой,

Прохожего не удалось —

То нападет со своей кодлой,

И отомстит, как повелось.

 

Тупая, потаскуха злая

Немытых отпрысков орду

Пошлет на смерть, одно лишь зная —

Плодятся все в ее роду,

 

И если вдруг подохнут эти,

Никто не будет горевать,

Народятся другие дети,

Продажной матери под стать.

 

Но вдруг увидев пред собою

Нагие острые клинки —

Россия со своей злобою

Лишь драпать может от тоски.

 

Олег Перегон, 30.06.2022 р.

 

 

Oleg Peregon
19.01.2023 21:15

До Перемоги

 

Ламаючи руки, ламаючи ноги,

Кров власну ллючи ніби воду просту,

Йдемо ми до неї — аж до Перемоги,

І кожен із нас — на своєму посту.

 

Страшною ціною заплачено, люди,

За цю Перемогу та мирне життя,

Шматовані діти, розірвані груди,

Скатованих тисяч предсмертне виття…

 

Розбомблений Харків та Буча розбита,

Зґвалтовані Ірпень та Ялта морська,

Херсон наш великий в руках московіта —

І бився Дніпро, як нагай козака…

 

Чаплинка і Куп’янськ, Вовчанськ той з Ізюмом,

Потрапив в рашистський нацистський полон,

Рахують секунди до звільнення з сумом,

Очікують наших вояків колон.

 

І кожна душа нині лине до Бога,

І кожна молитва з проханням одним,

Нехай іноземна мерзотна облога

Розсіється й зникне назавжди як дим.

 

За кожну дитину, за кожну людину,

За кожну скалічену долю свою

Віддячимо люто ми сучому сину,

Російській падлюці віддячим вовсю.

 

Не кожна в нас мати дитини дождеться,

Не кожна дитина побачить батьків,

Нехай московітам це все не минеться,

Зберуть хай стократно кривавий засів!

 

За Харків, за Бучу, за Ялту й Алушту,

За Керч та Донецкий скривавлений степ,

Віддай, московіте, свою гнилу душу,

Нехай в чорноземі блищить твій череп!

 

Ми звільнимо землі, ми звільнимо хати,

Ми вернем свободу всім нашим братам,

Весь світ має бачити, чути та знати,

Що хто нас зачепить — не виживе сам!

 

Гостріть ваші вила, панове вкраїнці,

Гостріть ваші коси, ладнайте штики,

Ми з ворогом лютим зійшлися у бійці

Війни, що триває вже довгі віки!

 

Війна — довга штука, війна — море лиха,

Війни не буває без болю та втрат,

Бува вона гучна, бува вона тиха —

Як старий упівський катів аттентат.

 

Най років багато пройде повоєнних,

Най хтось і забуде, що було і як,

Катів московітських — паскуд цих мерзенних

По одному в пекло відправить козак…

 

Не буде, не буде для нас Перемоги

Допоки не скараний злодій війни,

Допоки не зняли ворожій облоги,

Допоки в полоні Вкраїни сини.

 

Не буде, не буде для нас Перемоги,

Допоки захоплені Крим та Донбас,

Допоки не чують народу вимоги

Та хочуть у рабство загнати всіх нас!

 

Олег Перегон, 02.07.2022 р.

Oleg Peregon
19.01.2023 21:03

Молитва за мир

 

Слова направляю я прямо до Бога,

Всевишній, молитву почуй мою ти!

Взята Україна нацистом в облогу,

Рашисти руйнують й кладовищ хрести.

 

Нічого святого не мають ці зайди,

Ґвалтують дітей на очах матерів,

Мерзоту подібну на світі не знайдеш

Ти навіть якщо б дуже сильно хотів!

 

По вишах, лікарнях, по школах та храмах,

По вулицях сіл та майданах міських

Стріляють ракетами, бо мають замах

На знищення нас, українців, усіх.

 

Нас хочуть убити не через провину,

Не через помилки минулих віків,

Нас тільки за те всіх женуть в домовину,

Що маємо гордість, добробут та вплив.

 

Нікчеми нам мстяться за хлібнії ниви,

За велич народу і святість церков,

За наших митців геніальні пориви,

За лицарів наших шляхетную кров!

 

Їм муляють око всі наші святині,

Шкіл наших охайність та щедрість ланів,

Ох, скільки ж століть ці падлюки донині

Все мріяли знищить Вкраїни синів!..

 

Молю тебе Боже, щоб світ захистити

Від сатанинських рашистських падлюк —

Дай Байрактарам нестримно летіти,

Нести окупантам вогняний каюк!

 

Нехай Джавеліни не знають промашки,

Хай хлопців минає і куля, й снаряд,

Нехай всі військові паскудної рашки

У землю лягають за рядом у ряд!

 

Дай Стугнам наснагу, і силу, і волю,

Щоб били паскуду скрізь, де вона є,

Хай та росія здригнеться від болю,

Хай, клята, забуде, як брать не своє!

 

Хай швидше тікають задрипані зайди,

Росія най зникне навіки-віків ,

На відбудову ми сили-то знайдем,

Та маємо поміч народів-братів.

 

Зрадіє як миру планета вся наша,

І навіть народи далеких країн

Відчують натхнення, як зникне параша,

Й повстануть із злиднів, нещастя й руїн.

 

А наша країна — розквітне тим більше,

Засяє, добробут і щастя при ній,

Ніхто не порушить вночі її тишу,

Ніхто не почне проти мешканців бій!

 

О, Боже, великий, о, Боже, могутній,

Нечисту орду покарати вже час,

Ми впораєм самі, адже ми не трутні,

Подяка, що ти знов підтримуєш нас!

 

Олег Перегон 12.07.2022 р.

Oleg Peregon
19.01.2023 20:32

Козаки

 

Ой, дівчата, вздовж ріки,

У старого мосту,

Їдуть наші козаки

Ворогам на помсту.

 

І біжать до них весь час

Старі й молодухи,

Молока, яєць, ковбас –

Беріть, відчайдухи.

 

Он столітній дід шкульга,

Аж тремтить від вітру,

Козакам спік пирога

Та поклав в макитру.

 

Відвернулись козаки,

Сльози щоб сховати,

Зупинились їх візки

У старої хати.

 

Втомлені – немає сил

Навіть злізти з коня,

На обличчях – сірий пил,

Як і на долонях.

 

Зупинились, до землі

Вклонились громаді.

Старший прямо у сідлі

Каже: «Всі ми раді,

 

Що зустріли щедро нас,

Звете на спочинок,

Тільки саме у цей час

Б’ються без зупинок

 

Наші браття козаки,

З супостатом лютим,

Тому нам тут не з руки

На спочинку бути.

 

Візьмемо гостинці ми,

Поїмо в дорозі,

Щоб завадить сил пітьми

Підступній облозі!»

 

Всі пришпорили коней,

Аж пил закурився,

І промчали повз людей,

Натовп зажурився,

 

Десь за обрієм їх стрій

Зникає із виду.

Навздогін їм дід старий:

«Бий ворожу гниду!!!»

 

Олег Перегон, 19.01.2023 р.

Oleg Peregon
19.01.2023 15:26

1/6

 

Одна шестая часть от суши

Решила сушу задушить,

Ведь мир вокруг намного лучше,

А зависть так мешает жить.

 

Но нападать на мир — ссыкотно,

Пугают США, Китай,

Они вооружились плотно,

Таких попробуй застращай!

 

Мир как сбесился, русофобы

Живут все лучше день от дня,

Не только чопорные снобы,

Но украинская родня!

 

Бесстыже обогнав росию,

И иномарок накупив,

Как русаков они взбесили,

Единый вызвали порыв!

 

И гордый Крым загнав под плинтус,

Размазав сапогом Донбасс,

Так ничего и не добились,

И мир высмеивает вас!

 

Решили застращать планету,

Всю Украину разбомбив,

И за ракетою ракету

Бросали на жилой массив.

 

Чего добились? Омерзенья,

Причем надолго, на века,

Ведь и иные поколенья,

Терпеть не будут языка,

 

Которым врал Лавров и Путин

Приказы, сволочь, отдавал,

Тупые, подлые по сути,

Под одобренье подпевал.

 

Гуд бай, немытая росия,

Гуд бай, вонючая русня,

Пока вы грязь свою месили,

Мир стер границы, все — родня,

 

Испанец в гости едет к немцам,

Австралия голландцев ждет,

Француз — в Китай с открытым сердцем,

И так повсюду, круглый год.

 

Все путешествуют по свету,

Все дружат, делятся добром,

Других дебилов в мире нету,

Чтобы к соседям с топором…

 

Одна шестая часть от суши

Напрасно пыжилась, увы,

Она так и не стала лучше —

Не прыгнешь выше головы.

 

Она потрепыхалась малость,

В улыбке пряча свой оскал,

Но как страна не состоялась —

Всем заправляет криминал,

 

Закон — забыт, суды — фальшивы,

Народ — забит, бесправен, глуп,

Там говорят «хлопки» на взрывы,

А в мавзолее — смрадный труп,

 

Там флагом прославляют беса,

А герб есть рабское клеймо,

Считают символом прогресса

Американцев эскимо…

 

Там каждый третий — алкоголик,

Там каждый пятый — наркоман,

В больнице не хватает коек,

А главный врач — и сыт, и пьян!

 

Там все построено на взятках,

Воруют все, и стар, и млад,

Порядка нет, но в «беспорядках»

Участвовать никто не рад.

 

Рабы безвольные, уроды,

Без прав, без воли, без мозгов,

Порабощенные народы,

Что служат горстке дураков.

 

Одна шестая — дрянь простая,

Там гнило все, тот край убог.

Скорей бы эта волчья стая

Смешалась с почвою дорог.

 

Скорей бы вместо этой дряни

На карте мира расцвели

Свободы, дружбы, мира страны,

На радость нашей всей Земли!

 

Олег Перегон, 14.07.2022 р.

 

Oleg Peregon
19.01.2023 15:11

Вірш

 

Чужих віршів буде не гірш

Оцей новий мій малий вірш.

Дніпро реве, гудуть Карпати,

Співають колискову мати,

Бо щастя, як тут не співати?

 

Як хвилі моря — ковила,

Краса степів, що знов зросла,

Поля, де жито уродило,

Сади, де груш — силенна сила,

Хати, де все так рідно й мило.

 

Здається, так було завжди,

Але, добродію, зажди,

Степи ці спалювали геть,

По цих хатах ходила смерть,

Голодні діти їли дерть,

І все летіло шкереберть,

 

І ворог спалював хати,

Зносив могил святі хрести,

Глумивсь, і різав і трощив,

Вбивав батьків та їх синів,

І кров як дощ ту воду лив…

 

Та йшли роки, й від ворогів

Вже не залишилось слідів, —

Хати ж стоять, сади цвітуть,

Дніпро в свою несеться путь,

І тільки верби сльози ллють

В ставків весняну каламуть…

 

Пройдуть роки, пройдуть віки,

Хоч й плачуть верби у ріки, —

Щасливі будуть наші діти,

А збіжжя буде ніде діти,

І будемо цьому радіти,

Як ворог буде наш розбитий!

 

Олег Перегон, 27.07.2022 р.

 

Oleg Peregon
19.01.2023 15:06

Не купуйте російські товари,

Не беріть це російське лайно

Ні за гривні, рублі чи долари,

Ні коли безкоштовне воно.

 

Ці товари просякнуті смертю

Мирних жителів селищ та міст,

Це — з зерна, яке вкрали відверто,

Тільки красти в росії є хист!

 

Не купуйте російські товари,

В них музеїв розбомблених слід,

В них — нічні по лікарнях удари

Та брехні невгамовної стид.

 

Нам не треба російського газу,

Хай подавляться газом дурним,

Бо з тим газом смертельну заразу

Ми отримуєм дітям своїм.

 

Нам не треба з росії нічого,

Ані слова чи літери, геть!

Все, що звідти — нікчемно й убого,

Все, що звідти — веде нас на смерть.

 

Росіяни — поганці та вбивці,

А росія — брехня на брехні,

Хай самі на мерзотній помийці

Споживають ці гівна свої!

 

Олег Перегон, 29.07.2022 р

 

Oleg Peregon
19.01.2023 15:03

Нажравшись икры, напившись от пуза,

Икнув в подземелья тиши,

Вдруг возрожденьем былого Союза

Черт Путлер заняться решил.

 

Дурак веселится, придурок поет,

Теперь, мол, пойдет все на лад,

Но помнит советскую мерзость народ

И явно не хочет назад!

 

На шапку из меха получит талон

Партийный вертлявый ловкач,

А шапки для всяких обычных персон

В тюрьме вяжут зечки за харч.

 

Досталось немного коровьих костей?

Теперь ты — семейный герой,

И завтра ты сможешь позвать, друг, гостей

И им закатить «пир горой».

 

Вся жизнь — это очередь, очередь за:

Квартирой, одеждой, едой,

Захочешь уехать — иди на вокзал,

За плацкартным билетом стой.

 

Юношей занял за новой машиной,

В очередь стал за жильем ты,

Годы летели, ставал ты мужчиной,

На пенсию  шел с работы,

 

Старел ты, лишаясь зубов и волос,

Забывать начинал, что как,

Но с жильем никак не решался вопрос,

Тебе домом служил барак.

 

И когда выносили тебя, увы,

Из избы ногами вперед,

«Был трехсотым на хату в центре Москвы,

Теперь очередь живо пойдет!»

 

Если вечером ты задержался в гостях,

А потом повстречал тебя мент —

Сосчитать будет сложно проблемы в костях,

Да и денег иль ценностей — нет.

 

От зарплаты к зарплате попробуй дожить,

Все воруют — и ты не робей,

И ты тащишь с работы — что можно стащить,

От стамесок до самых дверей!

 

Ты за водкой навряд ли когда достоишь,

Там стоять надо дни напролет,

Пей лосьон, и не бойся, не бойся, малыш,

Вся страна его, родненький, пьет!

 

Мыться часто — нельзя, да и времени нет,

В бане — очередь, в ванне — бардак,

Раз в неделю-другую — таков мой совет,

Не помылся — походишь и так!

 

Экономить стараемся воду и свет,

Экономим, конечно, и газ,

Чтобы мы экономили — наш райсовет

Отключает по времени нас.

 

А в метро чтоб проехать — гони «пятачок»

Три «ха-ха», вот такая цена.

А в Киргизии ночью слепой старичок

Метрострою заплатит сполна.

 

Чтоб столица каталась в метро за пятак, —

Был придуман электроналог,

Экономил на лампочках сельский бедняк,

Не остаться мечтал без порток…

 

В коммуналках все жили на птичьих правах,

Государство владело жильем,

И ночами окутывал жителей страх:

«Завтра выселят, в БОМЖи пойдем...»

 

И в конторе любой, и в цеху заводском,

В каждой группе веселых студентов,

Был поставлен стукач, что следил день деньской,

Доносил на всех без сантиментов.

 

Ты был умный пацан, ты учился как Бог,

В аттестате ни «тройки», ни «двойки»,

Но в простой институт поступить ты не смог —

Не вписался в процент для «прослойки».

 

А профессор, известный научным кругам

И страны, и огромной планеты,

Косит сено, бедняга, к колхозным стогам,

Принудительно каждое лето!

 

Академик картошку поедет копать,

Инженер — собирать помидоры —

Это битвы великой могучая рать,

С урожаем вступает в разборы.

 

Ты вываривал долго с женою постель,

Паром выварка жгла сгоряча,

А повесил сушить — сбили двери с петель:

«Здесь проедет кортеж Ильича!

 

И негоже генсеку позор лицезреть

В виде всяких предметов белья!

Это ж надо додуматься, нагло посметь

Безобразить фасады жилья!»

 

Все за взятку решается, каждый вопрос,

Простаку недоступна цена,

Если ты «благодарность» с собой не принес —

Не получишь, увы, ни хрена!

 

Так что, путлер убогий, заткнись про совдеп,

Были по уши в этом дерьме.

Даже тот, кто оглох, поглупел и ослеп

Не захочет жить в старой тюрьме!

 

Олег Перегон, 31.07.2022 р.

 

Oleg Peregon
19.01.2023 14:56

Джек-Потрошитель — спонсор бандитизма?

Да черта с два, он сам и есть бандит!

Россия — это спонсор терроризма?

Она же села, города бомбит!

 

Пора назвать своими именами

Российских террористов-подлецов,

Не тихо, в кулуарах, между нами —

Со всех трибун, без всяких лишних слов.

 

«ИГИЛ», «Аль-Каеда» и моджахеды,

ИРА, Тамил-Илам и Хезболла —

Намного меньшие приносят беды,

Чем миру та россия принесла.

 

Младенцем выглядит и сам Бин Ладен,

И нынче уж покойный Муамар

В сравнении с путлером, будь он неладен,

Наделавший такой теперь кошмар.

 

Злодеям мира было не по силам,

Бандитам и картелям подлецов —

То, что творит «Единая Россия»,

И «Наши», как отряд ее птенцов.

 

Фанатики, убийцы, радикалы,

Нацисты, террористы, палачи,

На их руках теперь крови немало,

Уж не пора ли гадов проучить?!

 

Они бомбят деревни и кварталы

Жилой застройки наших городов,

Когда же все рашисты-радикалы

Иных разделят судьбы дурачков,

 

Взрывающих кто храмы, кто мечети,

В масштабе меньшем в очень много раз,

Давно уж заслужили гады эти,

Чтоб начал их отлавливать спецназ.

 

Кремль — это центр преступного террора,

Москва — столица радикальных банд,

Госдума — террористов злая свора,

«Нашисты» — тренеры лихих команд,

 

Рашизм — чума для нынешнего века,

Причина — промывание мозгов,

Как результат — мы видим человека,

Который мать свою убить готов.

 

Убоги террористы-мародеры,

Их низок дух, морали не сыскать,

Они, по сути, — это просто воры,

Собравшиеся в воровскую рать!

 

Олег Перегон, 01.08.2022 р.

 

Oleg Peregon
19.01.2023 14:54

Антифашистам

 

Вы — твари, не имея мозга,

В башке звените пустотой!

Нужна, нужна с шипами розга,

Чтоб выбить дурь из вас порой.

 

Антифашизма главный лидер,

Прославленный антифашист,

Никто иной, как Адольф Гитлер,

Национал-социалист.

 

Фашистов партию немецких

Он за неделю порешил,

Их, ненавидя не по-детски,

Всех уничтожить поспешил.

 

В соседней Австрии в то время

Фашисты правили страной,

И Гитлер, почесавши темя,

Пошел на Австрию войной.

 

Низверг правительство фашистов,

И всех министров он собрал

В концлагерях, и был неистов —

Антифашистский идеал…

 

Фашистов убивал, где видел,

Еще — евреев и цыган,

И геев Гитлер ненавидел,

И суверенность разных стран.

 

Болтая об антифашизме,

Ты сам становишься смешон,

Ведь много зла твоей отчизне

Принес антифашист, и он

 

Создал концлагеря и зоны,

Там миллионы умертвил,

Звучали на планете стоны

Тех, кто подонку был немил…

 

Твердишь ты «дедываевали»,

Как мантру тот твердил монах,

Но деды встретили едва ли

Фашиста на своих фронтах.

 

А что же русские фашисты?

Они засели в Харбине,

И Сталин, и его чекисты

Платили фашикам вдвойне.

 

Фашисты те цвели и пели,

Японцы не нашли пока,

Потом был весь костяк расстрелян,

Кого не вывезло ЧК.

 

Чтоб ловко обдурить народы

Придумал сталинский вертеп

Назвать «фашистами» для моды

Всех тех, кому немил совдеп.

 

Не будь как идиоты бравые,

Не путай банды злобных сил,

Фашисты — это ультраправые,

Нацисты — левые, дебил,

 

И коммунисты-радикалы —

То тоже левая напасть,

Между собой, как те шакалы

Все эти шавки делят власть.

 

И, зная эти категории,

Ты можешь сам легко понять,

На свалке все они истории,

Которая не ходит вспять!

 

Олег Перегон, 06.08.2022 р.

Oleg Peregon
19.01.2023 14:50

Мобілізація

 

Сколихнулась нація,

Бо йде мобілізація,

України крик луна,

Зве синів своїх вона,

 

Зве синів на допомогу,

Адже ворог взяв в облогу,

Кличе лицарів своїх

Захистить від зайд лихих.

 

Україна в крові вся,

Болю натерпілася,

Її крик звучить як спів

З давніх глибини віків.

 

Перший допомоги для

Муромець прийшов Ілля,

Зі своєї встав могили,

Окупанти бо збудили,

 

Він повстав Ізюм звільняти,

Україна — його мати,

Каже: «З лютою ордою

Впораюсь одній рукою,

 

Тільки в неї треба взять

«Джавелінів» десь штук п’ять!»

А за ним туди, де мряка,

Йде Микита Кожум’яка,

 

І лунає його бас:

«Знову битва за Донбас!

Знову суне печеніг,

Закатаю в пил доріг!!!»

 

І ступає крізь туман

Сам Сірко наш, отаман,

Що у кожному бою

Перемогу мав свою,

 

Коли вмер — його правиця

Воювала як годиться,

Військо з нею на чолі

Не здолали королі,

 

Та й московському царату

Нанесло шалену втрату,

Бо полковника Сірка

Нема краще вояка!

 

Хоч посмішка не сходить з губ,

В літак сідає Кожедуб,

Каже, я б від тих рашистів,

Наше небо в раз очистив!

 

Зробив правицю кулак,

Іде вперед Сидір Ковпак:

«Мою Полтавщину бомбили,

«Віддячу» власівцям щосили!»

 

І, маючи наснаги велич,

Веде війська Роман Шухевич,

А поруч — хлопці-молодці,

То наші січові стрільці.

 

Усі, хто був, хто існував,

Хто Україну заснував,

Усі отамани й гетьмани,

Провідники та капелани,

 

Усі, хто був в роду у нас,

І хто живе в важкий цей час —

Ідуть на битву за Вкраїну,

І жоден зброї не покинув!

 

Олег Перегон, 02.08.2022 р.

 

Oleg Peregon
19.01.2023 14:46

Хватит врать, что вы нам типа братья,

Восемь лет терзая Крым, Донбасс,

Грех теперь на душу должен брать я,

Чтоб из Украины выбить вас.

 

Вами правит власовская хунта

Самозванец глупый наверху,

Но народец не созрел для бунта,

Стерпит все — хоть три его в труху!

 

Лидеры народные убиты

Или в тюрьмах ни за что сидят,

Нищета повсюду, московиты

Посылают на убой ребят

 

Из других российских регионов,

Сами же в окопы не идут…

Им на фронт являться нет резонов,

И другой оплачен был маршрут…

 

До последней нищей росияшки

Путлер ваш решил вести бои,

В бой идут воры и замарашки,

Все отребье, низшие слои.

 

Вместо битвы против хунты мерзкой

Власовцами взятого Кремля,

Дохнет голь в попытке глупой, дерзкой

Нам поставить хунту у руля!

 

Вместо наведения порядка

В сызрани, челябинске, уфе,

Урожаи с украинской грядки

Тырят орки в драных галифе.

 

Нет бы, чтоб избавить от заразы,

Власовцев с московии прогнать —

Вся страна ворует унитазы,

Сколотивши мародеров рать.

 

Неумехи, дураки и воры —

Три столпа плешфюрерской орды,

Суд уже готовит приговоры

Всем, принесшим столько нам беды.

 

Вас судить мы будем трибуналом, —

Нюрнберг москвичи забыли зря,

Преступлений сделано навалом

Всеми, начиная с главаря.

 

И, понурив взор у микрофона,

Покраснев от собственной от лжи,

Ты, нацист рашистского фасона,

Нам опять о братстве расскажи.

 

Пусть весь мир увидит трупы деток,

С пытками замученных тобой,

И услышат, как же был ты меток,

Запуская «Грады» в дом жилой,

 

Расскажи, бродяга, кто нацисты —

Мирный люд из наших деревень,

Или вы, что на руку нечисты,

Свастики набив, куда ни лень?

 

Направляя мощные ракеты

На кварталы мирного жилья,

Ты покой нарушил всей планеты,

И тебя осудит вся Земля!

 

Неужели, урожай воруя

С наших огородов и полей,

Думал ты: «запрятаться смогу я,

Удеру с добычей поскорей?»

 

Или думал ты, кремлевской банде,

Воровавшей много и давно,

Все простят как те долги Уганде,

Заживешь, бродяга, как в кино?

 

Воровать в Европе нет резона

Ты запомни, лодырь и подлец,

Каждая виновная персона

Пред судом предстанет наконец!

 

Олег Перегон, 11.08.2022 р.

Oleg Peregon
19.01.2023 14:43

Пляж

 

Ты лежал на пляже

И не думал даже,

Что война великая идет.

В этом антураже

Каждый тебе скажет,

Оккупант, ты враг и идиот.

 

Ты купался в море,

Вдруг — какое горе,

С неба — гром, и пламя из земли,

И на всем просторе,

Вряд ли кто поспорит,

Вдаль поудирали корабли.

 

Ты бежишь из Крыма, —

Испугался дыма,

Испугался дыма и огня,

Ты неуловимо

Дальше от экстрима,

Братец, убегаешь от меня.

 

Что ж ты так невесел,

Выскочил из кресел,

Побросал шезлонги и зонты?

Ты же куролесил,

На авто повесил

Власовскую ленту босоты!

 

Ты же так гордился:

«Крым освободился!»,

Ты же так был рад его слезам…

Но конфуз случился,

Ты куда-то слился,

Только наши наваляли вам!

 

Что же ты, вражина,

Забираешь сына

И бежишь из Крыма на Ростов?

Наша Украина

Из-за бомб в руинах,

По вине таких, как ты скотов!

 

Тебя же умиляло,

И все было мало,

«Су-шки» как бомбить взлетали нас,

А когда упало,

Жаренным металлом

Лишь запахло — драпанул тотчас.

 

Подожди, залетный,

Иноземец потный,

Подожди-ка пятками мелькать,

Заплати по счету

За свою «работу»,

За базар придется отвечать!

 

Стоя на границе,

Не спеши проститься,

Оглянись на крымские сады,

Здесь не появиться,

Могут лишь присниться,

Крым от вашей всей устал орды!

 

Пятками мелькая,

Убегает злая

Крымнашистов и рашистов рать,

Удирайте, зная:

Все равно поймаем,

И придется вам ответ держать.

 

Лет у Крыма восемь —

Мы за это спросим —

Вы украли, мучая крымчан,

Нынче бейтесь оземь,

Притворяйтесь лосем,

За чужой ответите топчан!

 

Стугны и Хаймарсы,

Нептуны и Барсы,

Украине есть чем воевать,

Байрактары-асы

Выпустят фугасы,

Будет вам ответка, вашу мать!

 

Думал ты, что просто

С Керченского моста

Можно захватить Крым и Херсон,

Но вдруг оказалось,

Ты ошибся малость,

И идет обстрел со всех сторон!

 

Черти-россияне,

Как коты в сметане

Были в Украине до войны,

Нынче отовсюду

Вашему да люду

Говорят, что вы здесь не нужны.

 

Потеряли совесть,

Как — отдельна повесть,

Потеряли разум да и страх,

А теперь разбиты,

Орки-московиты,

Потеряем вас мы, да в веках!

 

 Олег Перегон, 12.08.2022 р.

Oleg Peregon
17.01.2023 20:56

Пророцтво

 

Війна збере криваве збіжжя

Та відійде у небуття.

Ми відбудуєм Запоріжжя,

Поновим Харкова життя.

 

Відмиєм від рашистських свастик

Ми Симферопіль та Херсон,

Але не витре жоден ластик

Огиду нашу до персон,

 

Що грабували й ґвалтували,

Оббріхували довго нас,

Раділи, як під час навали

Ми гинули — в них був екстаз…

 

Не можу бачити я морди

Катів кремлівських й посіпак,

І не тому, що дуже гордий —

Рука стискається в кулак,

 

Пройдуть віки, пройдуть століття,

Багато в світі буде змін,

Та й правнук мій московські сміття

Човну прогонить навздогін!

 

Усім майбутнім українцям

Буде записано у генах:

Рашистським свиням та п’яницям

Немає місць на цих теренах!

 

Олег Перегон, 15.08.2022 р.

 

 

Oleg Peregon
17.01.2023 20:52

Миропорядок

 

Урожай покрали с грядок,

Как простые воры.

«Новый мировой порядок» —

Ваши разговоры.

 

Потянули унитазы,

Чайники и фены.

«Это чтобы НАТО базы

Убрались со сцены!»

 

Нашу школу разбомбили

И детсад в придачу.

«ВСУ автомобили

Там укропы прячут!»

 

Лупят по жилым кварталам

День и ночь рашисты.

«Там ни бомбы не упало,

Все жильцы — артисты!»

 

Крым под гнетом обнищал,

Люди ждут свободы.

«Крым сам на себя напал» —

Врут кремля уроды.

 

Восемь лет Луганск бомбят

И Донецк утюжат,

А при этом говорят,

Что с Донбассом дружат.

 

Харьков бьют издалека,

Бьют куда попало:

«Это — дружба на века,

Время уж настало...»

 

Страны мира, вся Земля

Путинизм судила,

Но уродец из кремля

Закусил удила:

 

«Мир на нашей стороне,

Право наше дело,

Поддержала нас в войне

Аж Венесуэла,

 

Эритрея и Габон,

С севера Корея,

Говорят со всех сторон:

— Ты права, Росея!»

 

Обнищалых россиян

Фюрер трусоватый —

Радикал, дурак, смутьян,

Лилипут носатый.

 

Честных выборов в РФ

Не бывало сроду,

Там не выборы, а блеф,

Только мутят воду.

 

А по смертности страна

Наравне с Руандой,

Даже если б не война —

Вымерли б всей бандой.

 

Разрешили собирать

Хворост россиянам,

Это не к Луне летать

По межзвездным планам…

 

Украину ждет прогресс,

Ее ценят в свете.

На России правит бес,

Худший на планете.

 

На России правит вор,

С клоуном похожий,

Его дерзок разговор,

Но не вышел рожей…

 

Будут Нюрнберга суды

Разбираться вскоре,

От какой такой балды

Столько миру горя

 

Россияне принесли,

Презрев договоры,

Как предатели Земли,

Подлецы и воры.

 

С подсудимого скамьи,

К дурной славе падок,

Путлер заведет свои

Сказки про порядок.

 

Но суровым приговор

Будет россиянам:

Террорист страна и вор,

Заплатит сполна нам!

 

Негодяям поделом,

Подлецам — подавно,

Русский рейх идет на слом,

Будет неповадно!

 

Олег Перегон, 19.08.2022 р.

Oleg Peregon
17.01.2023 20:49

Відспів

 

Раптом захотіли посадить за грати

Всю нашу країну москалі,

А ми захотіли москву відспівати,

Стерти цю помилку з мап Землі.

 

Раптом закортіло Крим наш на коліна

Виставить на глум чужинцям злим,

Але підзабули, Крим — це Україна,

Відсіч ворогам дає своїм!

 

На Донбас приперлись, побомбили села

Думали Донбасу дух зломить,

Партизанів праця зараз там весела,

Волю наближати кожну мить!

 

Харків під атаку — з Харкова під сраку

Вигнали огидних підлих зайд,

В сонце, дощ та мряку — виб’єм небораку

До його московії назад!

 

Честь та гідність маєм — і Дніпро з Дунаєм

Воду й силу нам завжди несуть —

На святій водичці зайд ми відспіваєм,

І в останню їх відправим путь!

 

Сунули на Київ — обламали зуби,

Звідти драпака давали ви,

А кремлівська гнида надувала губи,

Ніби це був добрий жест москви!

 

Був ваш фюрер злючий, крах ваш неминучий,

Неминуче кожен відповість

За Ірпінь та Бучу, поведінку сучу,

Бомбування наших рідних міст.

 

Відтепер прийдеться в пеклі вам горіти,

Це за зраду, напад та брехню.

На могили ваші не принесуть квіти,

Тільки чорт хай додає вогню!

 

Прагнули розколу ви для України,

Щоб народ знесилити навік,

А заградзагони вас стріляли в спини,

Бо дешевше бруду чоловік.

 

Голови посклали заради навали,

Що відбита буде в ближній час,

Краще б ви удома плідно працювали,

Може щось і вийшло би у вас…

 

Вояки-нікчеми ляжуть в чорноземи,

Щоб зібрали кращий ми врожай,

Не буде Росії — не буде проблеми,

Мир настане в світі, так і знай!

 

Так і не вдалося путлєру дурному

Збудувать країну із багна,

Головна ідея, що належить гному —

Заздрість к українцям об’єдна…

 

Заздрість об’єднала, але цього мало,

Не збудуєш з заздрості країн,

Навіть те, що заздрість ненависть плекала, —

Рейх ваш не врятує від руїн!

 

Вам земля бетоном, спомини з прокльоном,

Дощ могили ваші хай знесе,

Всі, докучив хто нам, Європи мільйонам,

Най заплатить, та сповна за все!

 

Олег Перегон, 20.08.2022 р.

Oleg Peregon
17.01.2023 20:46

На День незалежності

 

Відсвяткуймо уродини

Незалежної Вкраїни,

Що повстала із руїни,

Має бо прекрасні сини!

 

Відсвяткуймо перемоги,

Що були під час дороги

До свободи від неволі,

Що пройшли ціною болі,

 

Втрат страшних та ран кривавих,

Поколінь без вісті впалих,

Хат, де спалені родини,

Стіни замість домовини…

 

Скільки віддано козацьких

Бунтівних життів юнацьких,

Скільки кров лили як воду

За Свободу, за Свободу…

 

Скільки сліз пролили мами

Над юнацьких тіл шматками,

Скільки життівної сили

Знесли в цвинтарі, могили.

 

Це для нас — не просто свято,

Це — той хрест, де розіп’ято

Стільки старших поколінь…

Й ти цей хрест неси, не кинь!

 

Олег Перегон, 24.08.2022 р.

Oleg Peregon
17.01.2023 20:44

Про мир

 

Всі думають про мир,

Щоб жити полюбовно,

Я ж згадую про сир,

І де він безкоштовно…

 

Мир — розкіш непроста,

Він коштує багато,

Ціна його зроста

Щороку, як у злата.

 

Якщо ж на дурняка

Мир хтось запропонує —

Давайте копняка —

Такого не існує.

 

Нерон давно колись

Був Риму імператор,

Якого спромоглись

Всі полюбить: диктатор

 

Раптово дивини

Здобув для тих часів:

Закрив він Храм війни

Та мир проголосив.

 

Зрадів тому Рим весь,

Сенат аж танцював,

Нерону в шану й честь,

Вже місяць він назвав…

 

Але тягнувсь той мир,

Був гірший, ніж війна,

Колишній мас кумир

Став купою лайна:

 

Свою він матір вбив,

І римлян тисячі,

Та якось Рим спалив,

Вогнем він уночі.

 

На смерть він отруїв

Політиків чортма,

Своїх учителів —

Теж стратив задарма.

 

Він християн убив,

Аж Рим залила кров,

Він убивав за спів,

Боявся люто змов…

 

Світ мир такий прокляв,

Дурний де правив цар,

Край місяцю поклав,

Змінивши календар.

 

Відтоді місяців

(Яка нелегка праця),

В часи як праотців

Дванадцять, не тринадцять.

 

Так от і нам тепер,

Без сміху та іроній,

Як ворог наш попер,

Слід пригадать Нероній.

 

Той місяць, що ввели,

А потім відмінили,

Та й пам’ятник звели, —

І зносили щосили.

 

Бо мир, що не досяг

В бою як Перемогу,

Він зрадою просяк,

І він несе облогу,

 

Гібридної війни

Гібридний мир є гіршим,

Бо гинуть пацани

Немов би так, між іншим,

 

Немов би не в бою,

Немов би самі винні,

Немов в своїм краю

Місцеві вбили злидні…

 

Мир справжній тільки той,

Що викуплено кров’ю

Та жертвою святою,

Та смертною любов’ю,

 

За мир той віддали

Усе, що тільки мали,

Дорослі і малі,

Героями що стали.

 

Мир — розкіш непроста,

Він коштує багато,

Ціна його зроста

Щороку, як у злата.

 

Олег Перегон, 27.08.2022 р.

Oleg Peregon
17.01.2023 16:33

Мост в Уфе

 

Быт в Уфе совсем не прост,

Нужен всем уфимцам мост,

Мелок тамошний народ,

Деньги сам не соберет,

 

И по разным адресам

Пишут, веря чудесам.

Им от путлера ответ:

— Извините, денег нет.

 

Видели, в Чечне бардак,

Выделить на вас — никак!

Вот ограбим город Грозный,

Мост построим грандиозный…

 

Пишут снова о мосту,

Снизу — подписей с версту,

Из столицы им ответ:

— Всем уфимцам шлем привет,

 

Но на прошлой на неделе

Вдруг грузины обнаглели,

Стали жить они шикарно,

Не оставим их бескарно,

 

Будем мы бомбить грузин,

Знали чтоб, кто господин,

Мост пока что подождет,

Вот ограбим — и вперед!

 

Снова из Уфы письмо,

Без моста нам, мол, дерьмо,

Не заставил ждать ответ:

— Мост построить денег нет,

 

Строить нам пока не надо,

Наша цель — Олимпиада,

Мир чтоб с нами подружить,

С миром в дружбе чтобы жить.

 

Через время пишут снова,

Без моста нам, мол, не клево,

Из Кремля ответ с нарочным:

— Крым нам кажется непрочным,

 

Мы ограбим крымских снобов,

Тугодумов, толстолобов,

Часть деньжищ от грабежа мы

Выделим на стройпрограммы…

 

Вот и новая депеша,

Уж и пригород замешан,

Всем тоскливо без мосточка…

А в ответе — одна строчка:

 

Охамел народ Донбасса,

Стали лучше жить в три раза,

Чтобы было неповадно

Надо их бомбить нещадно,

 

Бомбы стоят миллионы,

Ни к чему нам ваши стоны,

На Донбасс сорвем мы злость —

И возьмемся за ваш мост!

 

Вот и снова письмецо,

А в ответ — плевок в лицо:

— Да, мы строим мост в Крыму,

Чтоб крымчан на Колыму

 

Отправлять да побыстрей,

Из домов гоня взашей,

А не то за грабежи

Нас поднимут на ножи!

 

Из Уфы письмо в Москву:

— Ждем моста мы наяву!

Им приносит почтальон:

— Не судьба со всех сторон:

 

В Украине дело швах,

В НАТО мчит на всех парах,

Слишком уж страна горда,

Будем жечь им города.

 

Каждый выстрел — миллион,

Бьем же мы со всех сторон,

Наша совесть тут чиста —

Денег нету для моста.

 

Скоро вновь придет конверт:

— Будет мост наш или нет?

Ожидается ответ:

— Вам, Уфа, от нас привет!

 

Все богатства нации

Шлем на репарации,

Мы бомбили города,

Нас втащили в зал суда

 

И за то, что грабили

Нас платить заставили.

Очень уж закон суров,

Так что будем без мостов…

 

Мой совет тебе Уфа,

Он — последняя строфа:

Пусть твой учится народ

Перейти как речку вброд!

 

Олег Перегон, 31.08.2022 р.

Oleg Peregon
17.01.2023 16:25

Вон!

 

К вам обращаюсь от лица Изюма,

От Балаклеи и от Боровой,

Где натворили вы так много шума,

Нарушив быт и ритм наш деловой.

 

Я обращаюсь от народов Крыма,

От Ялты, Симферополя людей,

Добились вы, что Ялта нелюдима,

И что тошнит от ваших нас рублей.

 

Добились вы, что нет в Херсоне парня,

Который не хотел крушить бы вас,

Вы — не держава, не страна, не псарня,

Вы — срам, что выставлен был напоказ.

 

Я говорю от украинских граждан,

За миллионом славя миллион,

Мы видим в вас мишени, просто в каждом,

Хотите жить — идите срочно вон!

 

Я говорю от хуторов, поселков,

От городов и наших гордых сел,

Вы к нам пришли без смысла и без толка,

Как в огород заходит вдруг осел.

 

Но как ослу не место среди грядок,

Так среди нас никак не место вам.

Мы на земле наводим свой порядок,

Кладем мы оккупантов по гробам.

 

Рашист, уймись, уйми свой пыл ретивый,

Послушай, как тебе со всех сторон

Кричат народы, пес ты шелудивый:

— Поди-ка к черту, вон, скотина, вон!

 

Олег Перегон, 12.09.2022 р.

Oleg Peregon
17.01.2023 16:22

Гражданская инфраструктура

 

Кичилась россия: такая культура,

Мол, в мире аналогов нет,

Мол, есть и балет наш, и литература,

И Пушкин великий поэт.

 

Найдите страну мне, не знаю такую,

Где нету изящных искусств,

Культура — другое, я вам расшифрую,

Она — обуздание чувств.

 

Напасть точно Каин без смысла и толка

На Крым и несчастный Донбасс —

И спала мгновенно культуры ермолка

Со свинского рыла у вас.

 

Идете вы войском, себя прикрывая

Живым из девчонок щитом?

Какая культура? Вы — зверская стая,

Достойны вы зваться скотом.

 

Но встретив отпор украинских военных

И в страхе от наших сбежав,

Вы злобно пытали и мирных, и пленных,

Людскую культуру поправ.

 

И издали, прячась как подлые трусы,

Стреляете по городам,

Ракеты в домах у людей наших рвутся,

Культура? Куда уже там…

 

Музеи бомбят, дворцы рушат культуры,

По школам ведется стрельба,

И видит весь мир — дураки вы и дуры,

Культура — одна похвальба!

 

«Мы разрушим объекты инфраструктуры»

Вещает ваш фюрер в эфир.

Это уровень вашей ущербной культуры —

Бомбить в чужих странах сортир.

 

Вы крали зерно и в Крыму, и в Бердянске,

Вы грабили наших крестьян,

А что же культура? В фаянсовой маске

Одной из тех трех обезьян*.

 

История знала немало прохвостов,

И стран, что несли миру вред.

И вашей культуры гнилой грязный остов

На свалку снесут — проку нет.

 

Вы врали о чести, вы врали о духе,

Вы врали о силе своей.

И в городе каждом, в любой деревухе

Не видят в вас больше людей.

 

Запомни, российская злобная шкура,

В башку поскорее втемяшь:

Весь мир есть гражданская инфраструктура,

И мир — он не русский, а наш!

 

Олег Перегон, 18.09.2022 р.

* Три обезьяны — буддистский японский символ невидения, неслышания и молчания.

Oleg Peregon
17.01.2023 16:16

Лучшая армия

 

Если хотите знать мое мнение,

Росармия — лучшая в борьбе с населением.

Лупить ракетами с Черного моря —

И частному сектору много горя,

Из Каспия пулять в роддом —

И гибнут роженицы в нем.

«Градами» по детсадам —

Ассы, так скажу я вам.

Грабить села —

Процесс веселый,

Тырить зерно —

Выгодно,

НО

При встрече с войсками

Мелькают носками,

Видя перед собой солдат —

Драпают все подряд,

Получив отпор — прекращают спор,

Бегут росияшки во весь опор!

То есть в борьбе с вооруженными силами

Армия России рассыпается могилами

И славится бегунами, их не догоним мы с вами,

Удирают сами, драпают к маме, бегут взводами,

А то и ротами, заносит их всех поворотами,

Бросают оружие перед воротами, шпротами

Набиваются в буханку, чтобы выехать спозаранку,

Выворачиваются наизнанку, чтобы не попасться нашему танку,

А рашистские горлопаны говорят, что таковы были планы,

Мол, мы не продули, а по-хитрому крутим дули,

Ушли, чтобы мирные не попали под пули…

Правда? Зачем же потом били их кассетами,

Стреляли ракетами, закатами и рассветами

Обстреливали районы, где получили под зад от теробороны?

Зачем бросали снаряды, патроны, танки, бежали, срывая шевроны?

Нет, в борьбе с украинскими полками россияне проигрывают веками,

Но нету им равных в битве со стариками, в борьбе с младенцами и, между нами,

Некуда деться — нет у них сердца, да и проблема с мозгами.

 

Олег Перегон, 21 вересня, 2022 р.

Oleg Peregon
17.01.2023 16:15

Ядерний удар

 

В Європі зараз млад та стар

Чекають ядерний удар,

Бо гидкої Росії цар

Про це дав телекоментар.

 

Хтось каже, що це прояв сили,

Насправді ж це — шлях до могили,

Бо решта в світі — не дебіли,

В крові потонуть свинорили,

 

Якщо колись побачить люд,

Що залп ракетами дають,

Відчує світ наш справжню лють

Та дасть по Мордору салют

 

Усім, що в арсеналах є,

Усім, що бункер розіб’є,

По тих, хто кров людськую п’є,

Хто місце підзабув своє…

 

І буде по краю нездар

Потужний ядерний удар,

У відповідь на їх кошмар

З Росії зроблять край примар…

 

Це знає путлєра вся свита,

Що є лайно, а не еліта,

Хоч косить гадів оковита,

Вмирать не хоче погань сита.

 

Ударів ядерних не буде,

Хоч і без них так гинуть люди,

Але вже трусяться паскуди,

Їх наші б’ють тепер повсюди.

 

Вже скоро наша Перемога,

Ворожа знищена облога,

Ми знаєм, з нами сила Бога

І наша честі є дорога.

 

Причин для відчаю немає,

Вже скоро ворог наш сконає,

І знов від Дону до Дунаю

Гімн України залунає,

 

Звільниться український Крим,

Донецьк звільниться разом з ним,

В наш край під небом голубим

Знов прийде щастя в кожен дім.

 

І де були розбиті хати —

Нові ми зможем збудувати,

В той час, коли заснуть гармати, —

Пом’янемо загиблі брати,

І витруть свої сльози мати,

І радість буде не втримати,

І друзів будемо вітати!

Всі разом будем святкувати!

 

Олег Перегон, 24.09.2022 р.

 

 

Oleg Peregon
17.01.2023 16:12

Про майбутнє

 

Завжди у нас у всіх присутнє

Бажання думать про майбутнє,

І хоч війна іде навколо,

Бажання це не охололо.

 

Бо ця війна скінчиться скоро,

І в небі знов буде прозоро,

Засяє сонце як раніше,

І буде тиша, чиста тиша…

 

Сконає путлєр десь в багнюці,

Хтось допоможе цій падлюці

Піти скоріш із світу цього,

До чорта піде, не до Бога.

 

Спадуть з народів тії пути,

Кремля як здохнуть  ліліпути,

І замість мордору на карті

Нові країни встануть, варті

 

Того, щоб далі існувати,

Без шовінізму та без вати,

Хоча ще довго буде миру

Непросто дати їм довіру…

 

А нас чекають добрі сльози,

Мов та відлига від морозу —

Ми проллємо їх разом, друзі,

Як вернемось, на ріднім лузі,

 

Як відбудуєм першу хату,

Як будем зниклих повертати,

Потягнуться з війни солдати,

З чужих країв вернуться мати,

 

По селах заспівають півні,

Собачі гавкання нестримні,

Що дратували нас колись,

До сліз тепер проймуть, до сліз.

 

І буде дітлахів багато,

Що виростатимуть без тата,

Та навіть у дорослім віці

Бійці це будуть, а не вівці,

 

І надвечірньою порою

Країна буде чистить зброю,

Хоч навкруги і буде спокій,

Не буде вже наш сон глибокий,

 

Багато років пройде тихо,

Та не забудемо ми лиха,

Гучні почувши раптом стуки —

Самі здригнуться наші руки,

 

Завиє як сигнал тривоги —

Підкошуватись будуть ноги,

І довго ще нічні кошмари

Нестимуть бомбові удари,

 

Втім всі минулого фантоми

Нам не завадять знати, хто ми,

Ми відбудуєм все без втоми,

Нові возведемо хороми.

 

І буде збіжжя в кожнім полі,

Дітей щасливі будуть долі,

Збудуєм ми ще кращі школи,

Яких не бачили ніколи,

 

Зведемо затишні хатини

Для щастя кожної людини,

Посадимо сади ми знову,

Захистимо ми власну мову…

 

Прокладемо нові дороги,

Відразу після Перемоги.

Один лиш шлях ми поки маєм —

Лупити ворогів навзаєм!

 

Олег Перегон, 25.09.2022 р.

Oleg Peregon
17.01.2023 16:10

Макая ручку в колпачок,

Хоть с шариком она,

Писал кремлевский дурачок

Указ, тупой сполна.

 

Одессу он хотел забрать,

Поработить и Львов,

Отправил всю свою он рать

Таких же дураков.

 

Он на Одессу грозно шел,

К Херсону вышел снова,

Он захватил с десяток сел,

Лишив селян их крова.

 

Взять Киев замахнулся он,

Всего лишь за два дня,

И был напуган и взбешен,

Узнав, что план — фигня.

 

Солдат он тыщи положил

За горстку наших сел,

Усеял сотнями могил

Наш край, что раньше цвел.

 

Он мнил себя героем драм,

Как Гамлет или Лир,

Он думал поразить всех дам

Как истинный кумир.

 

Но, нападая на Херсон,

Попал он в водевиль,

И в мире бывших вип-персон

Посмешищем прослыл.

 

И этот клоун-дурачок,

Босс мафии кремля,

Лицом похожий на сморчок,

Губами шевеля,

 

Макая ручку в колпачок,

Как будто там перо,

Кремлевский мелкий дурачок

Признал, что он — Zеро,

 

Ничто, никто, обычный нуль,

Пустое место, моль,

Страны большой достался руль

Шуту, чья жалка роль.

 

В Россию он включил Донбасс,

Хоть армия бежит

С земли Донецкой каждый час,

Московский бит бандит.

 

Луганск в Россию он вписал,

Узнав наверняка,

Что край луганский весь восстал

И гонит чужака.

 

Херсон вписал в состав рф,

Хоть тамошний народ,

Разоблачив российский блеф,

Рашистов крепко бьет.

 

Смотрите, карлик, Матерь Божья,

Смешной носатый гном,

Вписал в россию Запорожье,

Хоть нет рашистов в нем!

 

Там по зубам им дали крепко,

Пинков под каждый зад,

Но дед, схвативший ручку цепко,

Пусть пишет все подряд.

 

И, удивительное дело,

Из бункера восстав,

С бандитами он крепко, смело

Вошел в один состав.

 

Пушилин, Петушилин, Пашка,

С соседних кореш нар —

Кругов когда-то высших пташка,

Теперь ты глуп и стар.

 

Бывал когда-то с королевой

Ты за одним столом,

Теперь с какой-то бандой левой

В обнимку — поделом.

 

Бывало среди президентов,

Премьеров щеголял,

Но криминальных элементов

Ты выбрал идеал.

 

Бывало, средь миллиардеров

Как равный семенил,

Но влезши в банду изуверов,

Свой образ ты сменил.

 

Теперь для мира ты — Бин Ладен,

Ты — гитлер во плоти,

Все говорят: будь он неладен,

Подлец, как ни крути!

 

Слова кремлевского урода

Не стоят нынче ни шиша,

Нет в мире гаже того сброда,

Что он собрал, страну круша.

 

Круша свою (пока) росию,

Где выборы подтасовав,

Изображает он мессию,

Но рейтинг падает стремглав.

 

Какой-то парень из Херсона,

Или приехавший в Херсон,

Совсем, увы, не та персона,

Которой город подчинен.

 

И с этим горе-проходимцем

Кремлевский глупый старикан

В обнимку, точно как с любимцем

Пустился вместе в пляс-канкан.

 

И из Донецка вурдалака

Своей слюной облобызал,

Кремль, видно, та еще клоака,

Грязней, чем пермский тот вокзал…

 

Из Запорожья не приехал

Никто, хоть путлер и позвал,

Нашли в Крыму они для смеха

Слугу кремлевских подпевал.

 

Не выбран, даже не назначен,

Никто — лишь бывший депутат,

Хотел удрать — но был он схвачен

И в Кремль доставлен наугад.

 

И с этой пестрою толпою

Вчерашний бабушек кумир

Своею собственной рукою

Поставил подписи про мир…

 

Ну, а на фронте дело худо,

Ну, а на фронте дело швах,

Им не поможет даже чудо,

Валяться будут все в кустах.

 

Рашисты подлые и злые,

За все ответите сполна,

И будут ваши гробовые

Навек забыты имена.

 

Из Крыма будете вы драпать,

Как от изюмских партизан,

Не будет ваш вонючий лапоть

Топтаться по судьбе крымчан!

 

За Купянск, за Изюм и Бучу,

За Ялту, Харьков и Донбасс

Вы бедствий заслужили тучу,

Проклятий тысячи на вас.

 

Нет, и не будет больше толка

В стране, где правит лилипут,

И ядерной боеголовкой

Ему величье не вернут.

 

В холопах были россияне,

Но превратились в злых рабов,

По глупости или «по пьяне» —

Не разобрать, увы, скотов.

 

Теперь презрения достойны,

Получите его сполна,

Вы — те, кто начинает войны,

Победа вам не суждена.

 

И в День Победы наш священный

Врагам и подлецам назло,

Мы в Крым приедем суверенный,

Освобожденный от козлов,

 

И там, средь украинских флагов,

Мы наш прекрасный гимн споем,

Гордясь, что от страны гулагов

Отбились мы, к плечу плечом.

 

И наши братские народы —

Весь мир, что помогал в бою,

С защитой чести и свободы

Поздравят Родину мою.

 

А что же ядерная кнопка?

Она нам не внушает страх,

Как и «резиновая попка» —

Она в ничтожества руках.

 

Одно все более обидно,

Чтоб избежать суда скамьи

Поднока грохнут, очевидно

Подельники, увы, свои.

 

Дурак писал, макая ручку

Туда, где не было чернил.

Его войскам давали взбучку,

И ход войны его бесил.

 

Но даже зная о провале,

Крах ощущая на губах,

Он, как тот пес на сеновале,

Пытался в мире сеять страх…

 

Олег Перегон, 05  жовтня 2022 року

Oleg Peregon
17.01.2023 16:07

Не армия

 

Едут к нам на старых танках,

Ноги — в порванных портянках,

Вонь от них, как от помойки,

Рожи — точно от попойки,

 

Едут к нам по картам старым,

Что набрали где-то даром,

Иноземные придурки,

Половина — просто урки,

 

Половина — нищеброды,

Псы, не знавшие свободы,

Половина — психопаты,

Убегают от расплаты,

 

Часть из них — из-за Урала,

Унитазов не видала,

Часть привыкла есть лишайник,

Страшен им электрочайник.

 

Их дома — скорей, руины,

И стиральной нет машины,

Мечтают только об одном:

«Стиралку где-нибудь найдем…»

 

Вторая армия Земли

Их как-то люди нарекли,

Но в том, увы, ошибка вкралась,

Теперь пора исправить малость.

 

Не войско — шайка дикарей,

Полулюдей-полузверей,

Что все воруют на пути,

А схватят за руку — «Прости…» —

 

Все мямлят, вниз пустив соплю, —

«Не знал, помилуйте, молю!»

Послушать — так боец не знал,

Что мирный город бьет металл,

 

Что началась давно война,

Лишь путлеру она нужна,

Что убивают граждан наших,

Своих бросают подло павших.

 

Они не знают? Точно врут!

Но будет путлеру капут,

И Нюрнберг или там Гаага

Вассалов власовского флага

 

Накажет, как велит закон,

Без экивоков и препон,

И всяк, кто в банде пребывал,

Включая телезавывал,

 

Получат кару — и сполна!

Тогда закончится война,

И будет мир, покой придет,

И будет счастлив наш народ!

 

Олег Перегон, 15 жовтня 2022 р.

Oleg Peregon
17.01.2023 16:05

Я — ядерная ракета

 

Я — ядерная ракета,

Я прячусь в подвале где-то,

Могла раздолбать полсвета,

Я — гордость страны советов…

 

Мой корпус из моды вышел,

Давно в нем засели мыши,

Вода, что капает с крыши,

Мешает мне видеть-слышать…

 

Мне лет уж почти шестьдесят,

Провода безвольно висят,

Тихо вытекает заряд,

И реле давно не горят…

 

А где-то в подвале, как я,

В бункере среди старья,

Путлер, предводитель ворья,

Сидит, другие страны коря.

 

Его я одна надежда,

Хоть моя ржавеет одежда,

Мечтает этот невежда

Что я взорвусь где-то между

 

Нью-Йорком и Вашингтоном,

И вздрогнет Земля со стоном,

И перед кремлевским гномом,

Нанесенным им уроном,

 

Весь мир падет на колени,

И люди всех поколений

Оценят кровавый гений…

Не будет свободных мнений,

 

Не будет и стран свободных,

Он вырежет всех неугодных…

И будет диктат как отдых,

Как глянец обложек модных…

 

Правда, увы, страшна как плеть —

Давно не могу я взлететь,

Из меня растащили медь,

И контактов осталась треть…

 

Моя шахта воды полна,

Вместо чипов — кусок го…на,

Я совку отомщу сполна,

Если вдруг позовет война…

 

Столько лет я ждала тот миг,

Скорей кнопку нажми, старик,

Мой услышишь последний вскрик,

Я взорву этот материк,

 

Где меня смастерил совок,

Где генсек был почти что бог,

Хоть в башке его был заскок,

Да и сам он был недалек.

 

Меня клепали, спустя рукава,

Детали крали мои сперва,

А вместо них — пихали «дрова»,

Я изначально была не жива,

 

И из моих тогда юных всех ран

При перевозке выпадал уран,

Но перевозку возглавлял баран,

Что постоянно был бесславно пьян.

 

В сырую мглу заточили меня,

Я столько лет уж не видела дня,

Украла все из меня солдатня,

Осталась в шахте одна лишь фигня.

 

Есть недовольств моих причина:

Внутри меня — пыль, паутина,

А ведь очистка бомб — рутина,

Но спирт весь выпила скотина…

 

Я — атомная головка,

Но мне жить с этим неловко,

Внутри меня — нестыковка,

Детали — одна выбраковка…

 

Ты пошлешь меня на Литву,

А я полечу в Москву,

Ты отправишь меня в Париж —

Я устрою в Рязани движ.

 

Я — ядерная ракета,

Но толка от меня нету,

Моя песня давно спета,

И в том нет секрета…

 

Если хочешь — выстрели мной,

Сведу счеты с твоей страной,

Исчадье твоих параной,

И ты вряд ли будешь живой…

 

Прогорели мои платы —

Ни к чему координаты,

В корпусе одни заплаты —

Мы, ракеты, хоть крылаты,

 

Чтоб лететь куда-то к цели

Надо, чтоб мы не ржавели,

Чтобы не свистели щели,

Чтоб чинить вы нас умели.

 

А теперь, а теперь

Я расколочу вам Тверь,

Или отчего-то вдруг

Упаду на Петербург,

Или просто, от испуга,

Там ударю, где Калуга,

Иль от замыкания

Дам вам по Рязани я,

Или датчик отказал, —

Где московский был вокзал?

Из-за радиопомех

Укокошим в Туле всех,

Не сработало реле —

И Ростов не уцелел.

Таймер мой откажет вдруг —

Где Хабаровск, милый друг?

В конденсаторе пробой —

Бедный город Уренгой.

Ветер дунул посильней —

Меньше на один кремлей.

Ударю-ка осколково

По вашему по Сколково,

Ох, как мне скучно под землей,

Хочу быть со своей страной!

Дитя я мертвого совка,

Малоизвестное пока…

 

Олег Перегон, 19 жовтня 2022 р.

Oleg Peregon
17.01.2023 14:52

Довыхвалялись…

 

Выхвалялася русня —

Возьмем Киев за три дня,

Оказалось наяву —

Скоро отдадут Москву!

 

Говорил кабаев сам:

«Равных нашим нет войскам».

Подтвердили целиком,

Начав драпать голяком.

 

Говорил песков усато:

Мы воюем нынче с НАТО, —

И бойцам без подготовки

Дали ржавые винтовки!

 

Их плешфюрер западлистый

Говорил, мол, там нацисты.

А потом, насупив брови:

«Все — нерусские по крови».

 

И, зигуя ряд за рядом,

Умирать идут отряды,

Лаптеногих, голозадых,

Молодых и даже старых.

 

Неовласвовская хунта

Не переживет их бунта,

Вот кремлем и решено —

Пусть народ крушат в го-но,

 

Меньше будет жить в тюрьме —

Легче грабить в кутерьме.

Умирают молодцы

За плешфюрера дворцы,

 

Погибать идет бурят

За рублевских за ребят,

Дагестанцы смерти ждут,

Чтобы правил лилипут.

 

Очень нравится Уфе

Злой диктатор в галифе,

Потому уфимский сброд

На войне против свобод.

 

Ощутила вдруг эрзя —

Больше мирно жить нельзя,

Нету радости у нас —

И айда крошить Донбасс.

 

Пу сказал на церемонии —

Мол, мы против гегемонии,

Мир прослушал чепуху —

Бьем рашистов мы в труху.

 

Опозорен путин ложью,

Ну, хотя б, по Запорожью,

Референдум был провален,

Враг разбит, а город — славен!

 

Нет аналогов в природе,

Стали первыми вы вроде

Скорости побив рекорд

Из Херсона бегства орд.

 

Всех быстрей россии рать

С Харьковщины удирать

Научилась. Быстро драпать,

Так же быстро — помирать.

 

Русский мир распространять

Неспособна эта рать:

Воровать она способна,

Тырить или грабить злобно.

 

Среди всяких громких фраз —

Просто крали унитаз,

Деды, может, воевали,

А их внуки — воровали,

Впрочем, все, что понакрали

Сможет им помочь едва ли.

 

Ждет сюрприз для нации —

Оплата репарации,

Те, что не повыздыхали

Все вернут нам для морали,

 

Что бы дальше ни случилось —

Будет, будет справедливость,

Выхвалялись? Нынче ждут

Вас позор, и стыд, и суд!

 

Олег Перегон, 21 листопада 2022 р.

Oleg Peregon
15.01.2023 20:58

Свідчення

Я присягаюсь свідчити правдиво,

Даю присягу небом та землею,

Країна наша — це земля як диво,

Земля жива, зі справжньою душею,

 

Країна наша — то степів безкрайність,

Що потопають  в обріях далеких,

Це матерів веселих тиха радість,

Бо їм дітей несуть й несуть лелеки.

 

Не готувались до війни ніколи,

Жили, любили, школи будували,

Всі знали те, що ми є хлібосоли,

І не лякалися гостей навали.

 

І гості щось до нас ті зачастили,

Гостинність нашу ну перевіряти,

Вже Крим вола: «Рятуйте!»  що є сили,

Донбас горить, аж дим іде в Карпати...

 

Ми вісім років потерпали з того,

Щодня за Крим з Донбасом лили кров,

А гості ті немов забули Бога,

І нищили, вбивали знов і знов.

 

Чужинці нас хотіли розсварити,

Брехали, що самі себе б’ємо,

І лили сльози бідні кримські діти,

Бо чули, ніби ми свій Крим здамо.

 

Завозили із Курська та Ростова

Артистів та невігласів своїх,

Що замість нас верзли «народне слово»

В яке повірити міг тільки псих.

 

Щоб українцям більше дошкуляти,

Щоб паморочить мізки всьому світу,

Придумали, що хлопець був розп’ятий,

А самі руйнували нам освіту.

 

За вісім років зовсім подуріли,

І вирішили в рабство взять всіх нас,

І серед ночі їхні збройні сили

На хати наші кинули фугас.

 

Ми спали в своїх ліжках тихо-мирно,

І дехто так і помер уночі,

Ревіли бомби в небі так настирно,

Домівки наші на шмаття рвучи...

 

Нас розбудили, нація повстала,

Ми дали опір людства проти зла,

І силою киплячого металу

Народу лють стрій ворогів знесла.

 

Ми збили силу міццю відчайдухів,

Знесли метал наруги відчуттям,

Зі скривджених могил родинних духів

Згуртовані первісним каяттям.

 

Ти нас збудив, проклятий супостате,

І сили в світі, знай, нема такої,

Щоб знову нас прибрати та приспати,

Ніколи більш не будемо в покої,

 

Допоки не «віддячимо» мерзотам,

Що нам життя зібрались зруйнувати,

Ганяти будем гадів по болотам,

Убивць й катів — доведемо до страти.

 

Ні, ми на цій війні не озвіріли

Гостинності нам й зараз не займати,

Ми хочемо, щоб знов хліби родили,

Раділи діти, будувались хати,

 

І щоб ніколи більш ніхто нізащо

Не ліз в наш Крим, Луганськ або Донбас,

Ми розірвем ту хижу гидку пащу,

Що зазіхнула похапцем на нас!

 

Я присягаюсь свідчити правдиво,

Даю присягу небом та землею,

Країна наша діє справедливо,

І вправі ми за це пишатись нею!

 

Олег Перегон, 15.05.2022 р.

Oleg Peregon
15.01.2023 20:48

Кафрський бугай

Я бачив сам, нащо мені брехати,

Це було років тому тридцять п’ять,

В своїй вольєрі, де сталеві грати,

Стояв бугай і жуйку мав жувать.

 

Усе це відбувалось в зоопарку,

Де багатенько зібрано тварин,

Скоріш в обід, принаймні після ранку,

Вже сонце припікало навіть тінь.

 

І раптом екскурсантів серед

У зоопарк, гигочучи, попхали

Бешкетники, напевно випив перед

Цим оковитої десь там чимало.

 

Вони пляшки кидали в лебедів

І реготали там російськомовно,

Що птах наляканий від них летів,

Їх силу визнаючи безумовно.

 

Жбурнули каменюку в віслюка —

Забилася безпомічна тварина

У сітки кут, бо біль її ляка,

А ще — ляка людини лють звірина.

 

Поразганяли страусів, козлів,

Жбурляючи, ригочучи, каміння,

Перелякали навіть павичів,

Хоч птах залізне має цей сумління,

 

І в час той власних шлюбних сподівань

Не реагує навіть на мисливців …

Але ця іноземна люта срань

Дістала й птаство, мало що плодиться…

 

А ось і відділ жуйних, — ги-ги-ги,

Тіка від цегли зебра та сайгак,

І навіть зубр, понуривши роги,

У закуток сховавсь, як той батрак

 

Ховається від злого батога.

А ось вольєра, напис «Буйвол кафрський»,

Летить каміння, чується: «Га-га…»

А він стоїть, бугай отой гігантський,

 

Жує, не реагує, не мига.

Цеглина, знов цеглина, влучив-мимо,

А велетень як кам’яна нога.

Мразота цілить в око для екстриму,

 

Знущається з тварини через грати.

А він жує, немов образ не баче,

І тільки очі все ярчіш блищати,

І рожевіти починають наче.

 

І раптом — влучили, ударили, де треба,

Біль був нестерпний, відійшов бугай,

Радіє натовп, здійснена потреба,

Був гордовитий — ось тобі, тримай!

 

Але не відступати, не тікати,

Той буйвол відійшов, не з переляку, —

Лише розгін щоб відповідний взяти,

І кривдників підкинути за сраку

 

За небокрай, бо сил нівроку в нього.

Адже невігласи не врахували,

Що той бугай — не бидло марнороге,

Його і лев обходить, і шакали,

 

І тигри, що безстрашні і плямисті,

Побачивши тих кафрських бугаїв,

Відходять вбік, бо знають: їх не з’їсти,

А можна рештку втратити зубів.

 

Бо буйволи ці — не такі, як інші,

Вони рогами б’ються між собою,

А ворогів щоб лютих певно знищить,

Б’ють не рогами — луплять … головою.

 

А голову вкриває німб кістяний,

Як у святих, як у Христа з ікони,

Міцний, страшний і сильний до нестями,

Непереможний засіб оборони.

 

Він — як кулак могутньої долоні,

Він — як таран для страчення фортець,

Він — як шолом на гідній царській скроні,

Всім ворогам від нього буде грець.

 

…Він розігнавсь, він вперсь копитом в глину,

Він м’язи стиснув гнівом поколінь,

Роздув він ніздрі, вигнув дибом спину,

Рвонув вперед, і волею велінь

 

Зніс,  мов папір, оті сталеві грати,

Без жодних навіть видимих зусиль,

Як постріл надпотужної гармати,

Як ніж крізь масло, як вода крізь сіль…

 

Їх врятували служки зоопарку,

Сховали десь у дальніх кущерях,

Але бугай пробився не насмарку —

Навів порядок скрізь він на свій смак:

 

Пробив вольєри, відпустив сайгаків,

Дав волю зебрам, зубрам, оленям,

А потім — втік в поля, де серед злаків

Знайшов спочинок, давши приклад нам…

 

З тих пір вольєри всій планети

Бетоном кріплені для цих тварин,

Але, повірте, навіть ці тенета

У разі чого їм не зроблять спин…

 

Отак і ми, спокійні українці,

Немов байдужі до усіх незгод…

Не дай вам Боже, лютії чужинці,

Побачити, як відступа народ…

 

Бо то — не відступ, переляк чи зрада,

То є розгін, що направляє лють,

І буде вдар, і наших сил розрада,

Яку ніколи людям не забуть.

 

І гордий лев, і навіть тигр сміливий

Ніколи кафрських навіть не чіпа,

Куди ж ти лізеш, ліліпут паршивий,

І курка двоголова та сліпа?

 

Олег Перегон, 13.03.2022 р., 18 день війни (8 рік війни)  Салтівка, Харків.

Oleg Peregon
15.01.2023 20:42

Донецьк

 

Як Січ розбила Катерина —

Хай чорт підсмажить їй хвоста,

Мене козацькая старшина

Тут заснувала неспроста:

 

Серед степів я як фортеця,

Хоча фортецею й не є,

Але як московіт припхнеться —

Він мою силу пізнає.

 

Донецьком стану я пізніше,

Тоді ще інше мав ім’я —

Був Олександрівкою лише,

Та Крутоярівкою я.

 

Британець Юз з Уельсу родом,

Йому чужа земля моя,

Але він поладнав з народом

І дав нове мені ім’я.

 

Лиш рік у Вільній Україні —

І знову лізе окупант.

Кати червоні в злобній бійні

Свободи вкрали діамант.

 

Кров ріками лилась в підвали,

Синів найкращих втратив я,

Кати червоної навали

Ганебне надали ім’я.

 

Чужинець Сталін потішався,

Що мою гідність розчавив,

І з назви «Сталіно» пишався,

І за свободу мою мстив.

 

Яка підступна була помста,

Яка мерзотна та низька…

Людей найкращих тисяч до ста

Земля отримала міська.

 

Помстилися й землі як людям —

Отруйні викиди, сміття,

Повітря вдих — смертельний грудям,

Води ковток — і в небуття…

 

Донецьку землю били й рвали,

Бо наша їм земля — чужа,

Після кремлівської навали

Поранення як від ножа.

 

Безжально знищили природу,

Втекли з грошима за кордон,

Навік тутешньому народу

Весь отруїли регіон.

 

І от — Свобода, Україна,

З руїн початок повстання,

Степів українських дитина,

Дихнув на повні груди я.

 

Дикунство зайд ми зупинили,

Довкілля захист стартував,

Нові, потужні, щирі сили

 Повстали задля добрих справ.

 

З’явилися тут стадіони,

Скульптури й пам’ятки нові,

Сучасні виросли райони,

Де стільки пролито крові.

 

Згадали про Голодомор ми,

Що стільки люду підкосив…

Забрудненням, що вище норми,

Народ війну оголосив…

 

І — прірва, знову окупанти

Донецьк наш ріжуть на шмаття,

І знову йдуть у емігранти

Найкращі люди. Майбуття

 

Знов як в тумані — в млі кривавій,

Знов ллється кров моїх дітей,

Знов ворог лютий та неправий

Оббріхує моїх людей.

 

Я — запорізький дух козачий,

Я — України вірний син,

Я — той, хто у полоні плаче

Вже вісім років між руїн.

 

Розбито все, чим я пишався,

Або понівечено все

Тим, хто з росії к нам припхався,

Хто смерть і горе нам несе.

 

Запльовані мої фонтани,

Загажені мої сади,

Розстріляні пани та дами

Злочинцями отой орди.

 

Та поневолений, в руїнах,

В крові донецьких дітлахів,

Стоять не буду на колінах

Поперед зграєю катів!

 

Мій дух міцніє лиш щоденно,

Й на волю вирватись хотіння,

І знаю, знаю достеменно:

Втечуть ці пекла злі створіння,

 

Рашисти з мене будуть бігти,

Свобода вернеться і знов

Зійдуть моїх проспектів квіти —

Надія, віра та любов.

 

Мільйони рож розквітнуть знову,

Та як би важко не було —

Відчую поміч я Дніпрову

Та братське Харкова тепло,

 

Не дасть мені Франківськ сконати,

Не відвернуться Львів та Суми,

І Київ, точно рідна мати,

Мої сумні розвіє думи.

 

Рідні бійці та партизани!

Лише на вас надію маю,

Зірвіть ворожії кайдани,

Час знищити рашистську зграю!

 

Олег Перегон, 21.10.2022 р.

Oleg Peregon
15.01.2023 20:38

Демобілізація

 

В Україні рекламна акція —

Росіян демобілізація,

Безкоштовно, геть ваші ці рублі

Демобілізували кораблі,

 

Оті самі, що з Чорного моря

Понаробили багато горя,

Стріляючи по наших домівках

У Харкові, Києві на Нивках

 

Чи ще десь по українським містам

Або навіть селам, то тут, то там.

Така безжальна ракетна страта,

Аж раптом — наша за це розплата.

 

«Калибрами» гатили старими,

А ми — дістали «Байрактарами»,

Вони довбали «Іскандерами»,

Тепер живлять риб офіцерами.

 

Стривожена російська нація,

Бо йде в них мобілізація,

Не бійся більше, злий вороже,

З цим Україна допоможе.

 

В Україні рекламна акція —

Росіян демобілізація!

Сотні вояків косоворотих

Везуть додому їх як «двохсотих».

 

Є перевага у тероборони —

То демобілізаційні дрони,

Є перевага й у нашого війська —

Ворог біжить, як худоба свійська.

 

Без жодного зойку або прокльону

Пішли моряки на концерт к Кобзону,

А їхні потужні військові судна

За флагманом гордо пірнули до дна.

 

І з флагманом разом на самому дні

Тепер ця зараза тупої русні.

А море як було, та й буде назавше, —

Воно українське, тепле і наше!

 

Олег Перегон, 29 жовтня 2022 р.

Oleg Peregon
15.01.2023 20:36

Малер-Флоренция-Херсон

На исполнение Третьей Симфонии Густава Малера во Флоренции 19 октября 2022 года

 

Когда за пультом Зубин Мета —

Почти народная примета —

С ним где-то рядом будет Бог, —

Жди изменения эпох.

 

В горячих точках всей планеты

Играл оркестр Зубина Меты,

У Бухенвальдского музея

Он дирижировал, немея

 

От скорби, горя и от боли,

Но нет в искусстве больше роли,

Чем свет будить от зла, порока,

Мир людям Запада, Востока

 

Нести на музыки бессмертной

Волне неистовой концертной…

Мир наш чудес все-таки полный —

И останавливались войны.

 

И прекращали бить ракеты

От музыки Зубина Меты…

Его встречали президенты,

И лучшие ангажементы

 

Сулили все ему столицы,

А он летел туда, где птицы

Клевали свежие глазницы,

И на помостах у границы,

 

И на руинах улиц нищих,

Где трупы павших уж не ищут,

В грязи кровавой и военной

Звучала музыка Вселенной…

 

Есть люди в мире, что достойны

Остановить любые войны

Без бомб, снарядов и ракет —

Талантом, равных ему нет!

 

Флоренции почетный житель

И верный музыки служитель,

На днях собрал всех для концерта

Седой маэстро Зубин Мета.

 

Но перед тем как зазвучало

Мелодии его начало,

Он публике сказал сурово

Свое от сердца с болью слово:

 

— На днях расстрелян был у стенки

В Херсоне Юрий Керпатенко,

Он, композитор, дирижер,

Расстрелян дома был в упор.

 

И только был за то убит он,

Что очень правильно воспитан,

Принес черт в Херсон чужую рать —

Отказался сволочам играть…

 

И сказал прям в зал Зубин Мета:

— Убитый играл музыку света,

Разгоняя тьму силой таланта,

Почтите память музыканта!

 

Весь зал вскочил и замер тихо,

В кремле от страха сжалось лихо,

И бесшумный скорбный общий стон

Связал Флоренцию и Херсон.

 

Горька маэстро ирония:

— Малер, третья симфония… —

И слез не сдержал, поверьте, я,

Ведь опус о теме бессмертия.

 

Малер в память о Керпатенко —

Лишь констатация, не оценка,

Ведь человека жизнь конечна,

А музыка — конечно, вечна.

 

Сгниют убийц лихих останки,

А ржавчина разъест их танки,

Покинут кремль его фигуры,

А мысли Керпатенко Юры,

 

Его творения и песни

Всегда нам будут интересны,

И гранями его таланта

Делиться будут музыканты.

 

Когда за пультом Зубин Мета —

Почти народная примета —

Жди изменения эпох,

Ведь где-то рядом Господь Бог.

 

Мир ждет, затаено дыханье,

Великой музыки посланье

С кремля руин всего для света

Сыграет нам он, Зубин Мета,

 

И в каждом музыки оттенке

Мы вспомним и о Керпатенке…

И с каждым музыкальным тоном

Мы вспомним, было что с Херсоном!

 

Олег Перегон, 02 листопада 2022 року

Oleg Peregon
15.01.2023 20:35

Новий рік вже в двері стука —

Нас обстрілює падлюка,

Новий Рік вже наступає —

В гадів совісті немає:

 

Гатять  в нас без перестану,

Хай їм грець скоріш настане,

Думають нас залякати

Ці тупі дегенерати.

 

Нам лякатися набридло,

Люди ми, не свійське бидло,

Ворог скільки має злоби —

А нічого нам не зробить!

 

Хоч убийся ти, вороже, —

Це тобі не допоможе,

Скінчена своя дорога —

Наша буде Перемога!

 

Симферополь гірко плаче —

Він в полоні, як і Кача,

Вторять в цьому плачі їм

Весь Донецьк, Луганськ та Крим.

 

Втім, вже скоро час свободи —

Слід рашистів змиють води,

З-під ярма чужинців лютих

Визволені будуть люди,

 

Мріє кожну ніч безсонну

Приєднатись до Херсону

Окупований бердянський

Осередок громадянський,

 

Щоб наблизити свободу

Партизан не дасть проходу

Інтервентам іноземним,

Буде їх кінець ганебним!

 

Голосніше якомога

Вигукнемо: «Перемога!»

Ввечері, вночі і зрання

Це — найкраще побажання.

 

Перемогу, Перемогу

Кличуть всі, хто має змогу,

І вона уже в дорозі —

На порозі, на порозі!

 

Новий рік вступає в силу,

Зло рашистське — геть в могилу!

Тільки щастя, мир, повага —

Року Нового ватага.

 

Цього року вдала врода —

Перемога та свобода,

Дружби щирої безмежність,

України — Незалежність!

 

Олег Перегон 03.01.2023 р.

Oleg Peregon
15.01.2023 20:33

На звільнення Херсону

 

Не втримали ми оборону,

Не встояли, не врятували…

Рашистів орди вздовж Херсону

Пройшли, чужинської навали

 

Давно не бачили в Херсоні,

А тут прийшли нацисти кляті…

Не стало сили обороні,

Не стало зброї у солдатів…

 

І вісім місяців полону,

І вісім місяців журби,

Ганьби нам всім, а не Херсону,

Не припиняв що боротьби.

 

Молились вдень, молились в ніч ми,

Та каялись в своїй провині,

Останніми ділились грішми

З бійцями скрізь по Україні.

 

Щодня дзвонили до Херсону,

Але рашистська погань тая

Зв’язок глушила телефону —

Як мавп бездушних злобна зграя…

 

Ми вісім місяців не мали,

Чи живі, розпитати мати,

Всі месенджери та портали

Рашист навчився закривати.

 

Втім, під арештом, у полоні,

Херсон не здався ворогам,

Пітніли у русні долоні,

Бо партизан був тут і там!

 

І жовту стрічечку надії

Хтось скрізь розвішував щодня,

І лютували лиходії,

Тремтіла з остраху русня.

 

І ось настав він, день Свободи,

Життя вернулося в Херсон,

Тікають зайди за городи,

І далі, далі за кордон.

 

І, горду маючи поставу,

На тлі славетних перемог,

Зайшли війська наші по праву,

Звільнивши місто від облог.

 

Дорослі й діти обіймали

Безстрашних наших вояків,

Пролито сліз було чимало,

Весь день звучав там Гімну спів.

 

Але нам поки не до свята,

Нема на ніжності часу,

Чекає Чаплинка солдата,

Час на Бердянську йти косу,

 

В полоні і Каховка виє,

Волають Горлівка й Донецьк,

Час ворога погану шию

Перерубати нанівець.

 

Пройдуть роки, пройдуть епохи,

Відбудеться багато змін,

Але херсонці анітрохи

Не втратять про цей день спомин.

 

Щороку будуть урочисто

Одинадцяте листопада

На честь свободи свого міста

Довіку святкувати радо.

 

В намисті міст наша країна,

Як та красуня виступає,

І кожне місто — як перлина,

Що в світі кращої немає.

 

Тепер і ти вже знаєш, брате,

Як злий не лютував би ворог,

Свободу в нас не відібрати,

Бо її світ розвіє морок,

 

Бо навіть як нема набоїв

Та сили втратив до нестями,

Як наш Херсон — Місто Героїв —

Чужинців виженеш руками!

 

Кремлівська наволоть раділа,

Херсон плануючи душити,

А як дійшло до бою діло —

Розбіглися всі сучі діти!

 

Війна — то непроста робота,

Годиться в лицарі не кожен.

Поцупили у нас єнота,

Але це їм не допоможе.

 

Війна — то непроста робота,

Годиться в лицарі не кожен.

За все розплатиться сволота,

А Україна — переможе!

 

Олег Перегон, 13 жовтня 2022 року.

 

Oleg Peregon
15.01.2023 20:29

Земля втомилась від Росії,

Земля втомилась від русні,

Набридли всім ці лиходії,

Кати й маніяки записні,

 

Що луплять в дім, де напис «діти»,

Що шкіл руйнують десять в день,

Їм дурість нікуди подіти,

Втомились руки від кишень...

 

Нудьга та злидні та Росія,

Нема ніяких перспектив —

Облізла та стара повія,

Яку ніхто так й не схотів...

 

І от, напившись, мститься дура,

Зрива на перехожих злість,

Біснується тупа профура,

І заздрість її серце їсть.

 

На чому схиблена Росія?

На величі своїй уявній,

Безглузда кожна її дія,

А кожен символ є несправжній:

 

Підробка, фейк або фальшивка,

Брехня, свідоме вихваляння...

Стара, брудна, паскудна дівка

Розповідає про кохання...

 

Пиячать всі — від баби з дідом

До немовляти у колисці,

Ніхто там не знайомий з стидом,

Справля нужду в будь-якім місці.

 

Живуть, як свині, — свині кращі,

Ніж росіяни ці огидні,

Крок від Москви — і це вже хащі,

Де все — руїна, капость, злидні.

 

Нема єдиної там нації,

І не створити вже нікому,

Шматки тієї федерації

По світу полетять цілому

 

Ненавидить бо руський східний

З самого півдня росіян,

А півночі є центр огидний,

Та й захід як ворожий стан.

 

Один сірник — і запалає

Уся росфедія погана,

Бо нації вона не має,

А має в лідерах барана.

 

Давно вже мають власні плани,

В життя їх втілити готові

Чечні, туви та дагестани;

Чекаєм на країни нові.

 

Конає шльондра вже імперська,

Її звучать останні зойки,

І знають всі, що справа кепська,

Зостався шлях в труну із койки.

 

Сама повзе, продажне стерво,

В свою огидну домовину,

І щоб усім «зробити нерви» —

То напада на Україну.

 

Куди тобі, тупа п’янице,

Тягатись з вільними людьми?

Ми вимушені припинить це,

І врешті ляжеш ти кістьми.

 

Нема кому тебе жаліти,

Нема кому жаліть повій,

Бо в тебе пасинки, не діти,

Усім огидний образ твій.

 

І на безславну ту могилу

Ніхто вінок не покладе,

Тебе, брудну, страшну, немилу,

Прокляття в пекло поведе!

 

Олег Перегон, 14.05.2022 р.

Oleg Peregon
15.01.2023 20:29

Гімн нової України

 

Якщо хтось ще не второпав,

Україна — це Європа,

Це Європи справжнє серце,

Яке б’ється, яке з перцем!

 

Від Оттави до Вроцлава,

Від Канберри до Варшави

Луна України слава,

Та героям, та героям, та героям слава!

 

Якщо правди хтось не віда,

І не чув від баби й діда,

Україна — споконвічна,

І свята, і канонічна.

 

Від Аскольда до Богдана,

Від Мазепи до Степана

Луна Україні шана,

Та героям, та героям, та героям шана!

 

Якщо хтось був пам’ять втратив

І забув вже, хто є мати,

Нагадаймо доні й сину

Про матусю — Україну!

 

Від Луганська та до Чопа,

Від Керчі до Конотопа,

До сьогодні від потопа,

Україна — то Європа, то наша Європа!

 

Ви спитайте, чому чорна

Земля наша, земля орна?

Так за неї кров ми лили, —

Нема місця без могили.

 

Від Говерли та до Сак,

Від Хуста до Кобеляк

Нема місця аж ніяк

Де б у битві за Вкраїну не склав голову козак!

 

Ви спитайте в чорта й Бога,

Чия буде перемога, —

Доки шабля є в руці

Будуть битись молодці!

 

В України є майбутнє,

І воно уже присутнє:

Козачата, козачата,

Справжніх лицарів внучата.

 

Від Говерли та до Сак,

Від Хуста до Кобеляк

Нема місця аж ніяк

Де не здобував би славу український наш козак!

 

Все мина — лихе та добре,

Час у пил стирає гори,

А лишаться мова й віра,

Тарасова свята ліра,

 

Нашого Сірка правиця,

І Франка твердая криця,

Пектораль, що золотиться,

Київ гордий, Київ мудрий, він наша столиця!

 

Олег Перегон,

1 серпня — 5 листопада 2019 р.

Oleg Peregon
15.01.2023 20:20

Гімн нової України

 

Якщо хтось ще не второпав,

Україна — це Європа,

Це Європи справжнє серце,

Яке б’ється, яке з перцем!

 

Від Оттави до Вроцлава,

Від Канберри до Варшави

Луна України слава,

Та героям, та героям, та героям слава!

 

Якщо правди хтось не віда,

І не чув від баби й діда,

Україна — споконвічна,

І свята, і канонічна.

 

Від Аскольда до Богдана,

Від Мазепи до Степана

Луна Україні шана,

Та героям, та героям, та героям шана!

 

Якщо хтось був пам'ять втратив

І забув вже, хто є мати,

Нагадаймо доні й сину

Про матусю — Україну!

 

Від Луганська та до Чопа,

Від Керчі до Конотопа,

До сьогодні від потопа,

Україна — то Європа, то наша Європа!

 

Ви спитайте, чому чорна

Земля наша, земля орна?

Так за неї кров ми лили, —

Нема місця без могили.

 

Від Говерли та до Сак,

Від Хуста до Кобеляк

Нема місця аж ніяк

Де б у битві за Вкраїну не склав голову козак!

 

Ви спитайте в чорта й Бога,

Чия буде перемога, —

Доки шабля є в руці

Будуть битись молодці!

 

В України є майбутнє,

І воно уже присутнє:

Козачата, козачата,

Справжніх лицарів внучата.

 

Від Говерли та до Сак,

Від Хуста до Кобеляк

Нема місця аж ніяк

Де не здобував би славу український наш козак!

 

Все мина — лихе та добре,

Час у пил стирає гори,

А лишаться мова й віра,

Тарасова свята ліра,

 

Нашого Сірка правиця,

І Франка твердая криця,

Пектораль, що золотиться,

Київ гордий, Київ мудрий, він наша столиця!

 

Олег Перегон,

1 серпня — 5 листопада 2019 р.

Oleg Peregon
15.01.2023 20:19

Цивілізації

 

Ти пробач мене, цивілізація,

Вибач, людство що відволікаю,

Проти мене тут «спецоперація»,

Горе й смерть в моєму зараз краю.

 

Не війна, не бійка, не дуель,

Ще такого, людство, ти не знало,

Варвари з спаскуджених земель

Увірвались раптом. Ця навала

 

Почала всіх різати, вбивати,

Руйнувати все, що на шляху,

Всіх селян веде вона на страту,

Городян — розбомблює в труху!

 

Не сильні вони на полі бою,

В мить біжать від наших вояків,

Покидають надпотужну зброю

Та ховаються серед лісів.

 

Ну, а здалеку гатить по місту —

Їхня суть, паскудна їхня суть,

Це є знищення, це вже не вбивство,

Коли бомби по лікарням б’ють.

 

Людство, я не скаржуся, не лаюсь,

Не волаю, навіть не молю,

Я тобі сказати намагаюсь —

Це по твою душу, — не мою.

 

Це тебе прийшли вони вбивати,

Це тебе взялись вони бомбить,

Це твоя ночами плаче мати,

Це твого життя страшніша мить!

 

Не мене — тебе у рабство взяти

Вирішили варвари Кремля,

Не мене — тебе вони за грати

Хочуть кинуть, слухай-но, Земля!

 

Коли луплять «градом» цвинтар старий —

Нищать пам’ять не мою, а світу…

Коли в школи бомбові удари —

Мітять не в будівлю, а в освіту.

 

Коли кулі у авті, де діти —

Напис «Діти» кулями пробитий,

Я скажу, і правду ніде діти,

Це твоє майбутнє хочуть вбити…

 

Я — не жалюсь, не молю, не плачу,

Я тобі не хочу докоряти,

Маємо тепер одну задачу —

Щоб сконали нині ті вар’яти,

 

Що на нас з тобою зазіхнули,

Щоби зникла варварська держава,

Щоб пішли у небуття, в минуле

Хто позбавив нас на спокій права!

 

Я не буду корчити месію,

Бо ніякий я не є пророк,

Але час спинити вже росію,

Щоб це був її останній крок.

 

Ти безмежний та прекрасний, світе,

Варвар тебе хоче спустошить,

Бій іде, а небо не закрите,

Від ракет — літаючих страхіть.

 

То не Маріуполь, світ, не Буча,

Не Гостомель плаває в крові —

То дітей твоїх ординська туча

Нищить, як святині світові.

 

Відіб’ємось, світе, тільки разом,

Дякуй, світе, нашим воякам,

За тебе безсовісну образу

Помста буде, ось побачиш сам.

 

Але й ти запам’ятай навіки,

Щоб не повторяти більш ніколи —

Вчасно треба уживати «ліки»,

Коли варвари руйнують школи!

 

Олег Перегон, 04.04.2022 р. Харків, Салтівка.

 

Oleg Peregon
15.01.2023 20:17

Цивілізації

 

Ти пробач мене, цивілізація,

Вибач, людство що відволікаю,

Проти мене тут «спецоперація»,

Горе й смерть в моєму зараз краю.

 

Не війна, не бійка, не дуель,

Ще такого, людство, ти не знало,

Варвари з спаскуджених земель

Увірвались раптом. Ця навала

 

Почала всіх різати, вбивати,

Руйнувати все, що на шляху,

Всіх селян веде вона на страту,

Городян — розбомблює в труху!

 

Не сильні вони на полі бою,

В мить біжать від наших вояків,

Покидають надпотужну зброю

Та ховаються серед лісів.

 

Ну, а здалеку гатить по місту —

Їхня суть, паскудна їхня суть,

Це є знищення, це вже не вбивство,

Коли бомби по лікарням б’ють.

 

Людство, я не скаржуся, не лаюсь,

Не волаю, навіть не молю,

Я тобі сказати намагаюсь —

Це по твою душу, — не мою.

 

Це тебе прийшли вони вбивати,

Це тебе взялись вони бомбить,

Це твоя ночами плаче мати,

Це твого життя страшніша мить!

 

Не мене — тебе у рабство взяти

Вирішили варвари Кремля,

Не мене — тебе вони за грати

Хочуть кинуть, слухай-но, Земля!

 

Коли луплять «градом» цвинтар старий —

Нищать пам'ять не мою, а світу…

Коли в школи бомбові удари —

Мітять не в будівлю, а в освіту.

 

Коли кулі у авті, де діти —

Напис «Діти» кулями пробитий,

Я скажу, і правду ніде діти,

Це твоє майбутнє хочуть вбити…

 

Я — не жалюсь, не молю, не плачу,

Я тобі не хочу докоряти,

Маємо тепер одну задачу —

Щоб сконали нині ті вар’яти,

 

Що на нас з тобою зазіхнули,

Щоби зникла варварська держава,

Щоб пішли у небуття, в минуле

Хто позбавив нас на спокій права!

 

Я не буду корчити месію,

Бо ніякий я не є пророк,

Але час спинити вже росію,

Щоб це був її останній крок.

 

Ти безмежний та прекрасний, світе,

Варвар тебе хоче спустошить,

Бій іде, а небо не закрите,

Від ракет — літаючих страхіть.

 

То не Маріуполь, світ, не Буча,

Не Гостомель плаває в крові —

То дітей твоїх ординська туча

Нищить, як святині світові.

 

Відіб’ємось, світе, тільки разом,

Дякуй, світе, нашим воякам,

За тебе безсовісну образу

Помста буде, ось побачиш сам.

 

Але й ти запам’ятай навіки,

Щоб не повторяти більш ніколи —

Вчасно треба уживати «ліки»,

Коли варвари руйнують школи!

 

Олег Перегон, 04.04.2022 р. Харків, Салтівка.

 

Oleg Peregon
15.01.2023 20:09

Про світи

 

Стоять світи і дивляться навколо,

І з ними разом в небі мерехтить

Чумацький шлях, що крізь небесне коло

Веде наш рід на протязі століть.

 

Стоять світи на мудрості й любові,

Плекаючи нас всесвітом казок,

І нас несе, як гілку у Дніпрові,

Потік жбурляє, лютий хвиль наскок...

 

Але бувають інколи хвилини,

Коли світам не встояти без нас,

Та силою маленької людини

Тримаються, і це не парафраз.

 

Сьогодні так ідуть у світі справи:

Новітній Гітлер вилупивсь в Кремлі,

Зібрав у зграю орди та орави,

Задумав панувати на Землі.

 

Якщо ми схибим — сатанінске іго,

Якого в світі досі не було,

Знесе красу, застеле душі снігом,

Засіє кров, щоб колосилось зло.

 

Отож бо нам тепер світи як діти,

Не їм плекати нас, рятівників.

Щоб знов вони могли замайоріти,

Ми маємо втримати хід віків.

 

Олег Перегон, 07.12.2014 р.

 

Oleg Peregon
15.01.2023 20:06

Сітка

 

Вузол на вузол, хай сітка оця

Від ворогів заховає бійця.

Вузол на вузол, щоб цей оберіг

Ворог побачити навіть не встиг…

 

Стрічка за стрічку, чуже око хай

Відведене буде сітки за край.

Стрічка за стрічку, болять вже пальці,

Ніч насувається, як там бійці?

 

Клаптик на клаптик, настала вже ніч,

Ледве потріскує топлена піч,

Світла немає, свіча на столі, —

Як же там хлопці, що сплять на землі?

 

Ще один клаптик, хоч сил вже нема,

Зробимо, синку, аби не дарма,

Серце своє я у сітку вплету,

Тебе врятувати я маю мету.

 

Ще один вузол, чиєсь хай життя

Сітка боронить ця для майбуття,

Ще один вузол, цей покрив скоріш

Лицарів наших ти хай захистиш.

 

Сітка, ще сітка, ще сотні сіток

Їдуть до війська від наших жінок,

В кожній є крихта домівки тепла,

Серце тієї, що сітку плела,

 

Сітка, ще сітка, ще сотня сіток,

В кожній як квітка — любові росток,

В кожній — надія, і мрія тремтить,

Кожна зав’язка — то прожита мить.

 

Кожна та стрічка — від мами привіт,

Посмішки дівчини радісний цвіт,

Гостинець бабусин любим внучкам,

Від щирого серця — захисникам.

 

Сітка, ще сітка, ще сотня сіток —

До Перемоги наблизимо строк…

Клапоть на клапоть, вузлом найтугим,

Хай наш солдат повернеться живим!

 

Олег Перегон, 3 жовтня 2022 року

Oleg Peregon
15.01.2023 20:04

Zа три дня

 

Они готовились годами,

Копили злобу и обиду,

А на людях дружили с нами,

Для виду, только лишь для виду.

 

А по ночам точили пики

И бредили в своих избенках,

Какими будут наши крики,

Когда изрежут нам ребенка.

 

Какими будут наши стоны,

Когда вонзится в сердце жало,

Как будут загружать вагоны

Тем, что в домах наших лежало.

 

Они завидовали черно

Свободе нашей, сытой жизни,

Тому, как гордо и упорно

Мы строим быт в своей Отчизне.

 

Они захлебывались желчью,

Когда нам что-то удавалось,

Они давились злобной речью,

Когда мы ошибались малость.

 

И вот — прорыв, нас не догнать им,

Мы вверх летим из лап застоя,

И время больше не потратим

На пустословие простое.

 

И тут — удар, так подло, в спину,

И ликованья дикий крик…

«Три дня, три дня на Украину!» —

Твердил плешивый их старик.

 

Три дня прошли, еще неделя,

За ней и месяц пролетел,

По мирным лупят твари целям, —

Что зла и подлости предел,

 

Стрелять исподтишка умеют,

А как до боя — враз бегут,

Их гонят, негодяев, в шею,

Они же гадят там и тут.

 

Насрать в чужом дому и драпать —

Предел мечтаний россиян,

Везде, где побывал их лапоть,

Следы как после обезьян.

 

Построить жизнь себе не в силах —

Живут без прав и без свобод,

Россия их стоит в руинах,

Там правит откровенный сброд.

 

Ничтожества всегда у власти,

А полуголым их рабам

Расскажут сказки про напасти,

Мол, НАТО угрожает нам.

 

Позорники, где вы, — где НАТО,

Побрезгует в ваш лютый смрад

Зайти ногами хоть когда-то

Нормальный натовский солдат.

 

И ваши гадкие трущобы,

И ваши мерзкие дома

Не вызывают даже злобы,

Лишь омерзенье, как чума.

 

Три дня прошли, пройдет и триста,

Не одолеть нас никому!

Удел же русского нациста

Вернуться трупом в Кострому

 

Или в какой-нибудь саратов…

Короче, смерти и позор —

Вот все, что ждет российских гадов,

Плюс — трибунала приговор.

 

Чтоб выжить как-то в Украине,

Учитесь бегать побыстрей!

Бежать стремглав придется ныне

От Украины сыновей!

 

«Три дня» — бахвалились, придурки,

Теперь пора держать ответ,

И всем, кто не сыграет в «жмурки» —

Платить придется много лет!

 

Олег Перегон, 20 вересня 2022 року

Oleg Peregon
15.01.2023 19:49

Моє місто

 

Моє місто – з кривавими ранами,

Моє місто стирчить уламками,

Як дитя, недоглянуте мамками,

Обпеклось сірниками поганими,

 

А навколо – чорніє те згарище,

А навколо – безлад небачений,

Де ти, спокій, за мить розтрачений,

Коли ворог нас вперше ударив ще?

 

Моє місто з побитими вікнами,

Кинутими поспіхом хатами,

Бо по нас стріляли гарматами,

Щоб наш Харків зробити руїнами.

 

Бо по нас стріляли ракетами,

Били навіть авіабомбами,

І земля підіймалась горбами,

Обсипаючись склопакетами.

 

Але місто рани зализує,

Забиває їх та й фанерою.

Хоч сирена реве мегерою,

Харків тільки плечима знизує.

 

Були злякані та знервовані,

 З пантелику збиті, сполохані,

Але, в місто своє закохані,

Цим об’єднані та згуртовані –

 

До війни кожен жив сам по собі,

І, бувало, сварились люто ми,

Сварки всі залишились в лютому,

Завдяки нелюдському способі…

 

Відтепер кожен брат є кожному,

Будь-хто в мить допоможе братові,

Лиш спитай – люди скажуть: «на тобі»,

Й допоможуть навіть заможному.

 

Нема в Харкові злого натовпу,

Нема в Харкові москворотості.

Харків – місто моєї гордості,

 Харків – місто, що має Салтівку –

 

Ту, що не злякалася, втрималась,

Що у крові ледь не захлинулась,

Яка гинула, та не згинула,

У Всесвіт навіки поринула…

 

Моє місто – з кривавими ранами,

З юними сивими ветеранами,

З руїнами, луснутими брамами,

Заіржавілими тими кранами,

 

Здичавілими з дому собаками,

Котами, що втратили власників,

Людьми, що здогнали сучасників,

Ворогів, що припхалися з плахами…

 

А драпали зі своїми страхами,

Зброю кидаючи, боєкомплекти,

Тікали адепти рашистів секти,

Пхались птахами, повзли мурахами…

 

 Моє місто – живе, хоч скалічене,

Моє місто існує без остраху,

Наші б’ють ворогів без промаху,

 Помсти таїнство нами вже вивчене!

 

Вороги відгрібають сторицею

За проспекти, за бомблені вулиці,

Місто струнко йде та не сутулиться,

Харків є неприступною крицею!

 

Олег Перегон, 12.03.2023 р.

 

Харьков

 

Я не знаю, кому от этого весело,

Но Харьков крошат в кровавое месиво,

Нацисты-рашисты бомбят дни и ночи, —

Завидуют городу нашему очень.

 

Он хвастался роскошью зданий Сумской

Он был уникальный, один был такой:

Музеи, театры, дворцы, галереи,

Просторные площади, скверы, аллеи,

 

Богатый, успешный, веселый, родной,

Свободный, бесстрашный, всегда молодой.

Здесь чтили и чтят всегда силу закона,

Живет же у нас полтора миллиона.

 

Всегда принимал он гостей миллионы—

Студентов, туристов, артистов, ученых.

Здесь много стоит православных церквей,

Есть кирхи, костелы, и каждый еврей,

 

Желающий встретить великого Бога —

Приедет к нам в Харьков, где есть синагога,

Одна из крупнейших на целой планете,

Буддийская ступа, молельни, мечети —

 

Здесь есть почитатели разных богов,

Что делят друг с другом и хлеб свой, и кров.

И вдруг иноземцы решили иначе,

Поставили летчикам бое-задачи,

 

И бомбы прислали, и сотни ракет,

Свести они город решили на нет.

Бомбили дома и больницы бомбили,

Взрывали нам рынки и автомобили,

 

В мишень превратились трудяга-Рогань,

Основа, Безлюдовка, в раннюю рань

Услышали люди здесь взрывы впервые, —

Враг бил Пятихатки. Как в сороковые,

 

Расстреливал «скорые» подлый москвин,

Лупил Москалевку до жутких руин,

Найдем обязательно мы офицеров,

Которые били Дворец Пионеров,

 

Там тыщи детей веселились, играли —

Увы, это здание мы потеряли…

Их много у нас, безвозвратных потерь —

Но город стоит, и живой он теперь.

 

Разбитые градами в крошку и грязь —

Уже восстановлены свет, вода, связь.

Хоть как ни бомбят город Харьков уроды —

Мусоровозы вывозят отходы,

 

Назло всем бомбежкам, обстрелам назло

Сорока вовсю себе строит гнездо,

На совесть старается, трудится птица —

А, значит, должно у нее получиться.

 

Мы — Харькова песни один лишь куплет,

Который пока до конца не допет,

За нами — другие куплеты, я верю,

Отстроим, вернем и восполним потерю,

 

Рашистов поганых прогоним под зад —

Забудет наш Харьков про бомбы и ад,

И снова музеи, театры, дворцы

Отстроят, отладят, откроют творцы,

 

Проспекты широкие вновь расцветут,

И будет красиво, и будет уют,

Вернутся студенты, вернутся туристы,

И будет у нас замечательно чисто,

 

Сороки опять принесут нам птенцов,

Дворец Пионеров обучит юнцов,

Мы с танком английским, что возле музея —

Российский поставим, ничуть не робея,

 

Пусть дети вылазят на этот трофей,

Им, детям, он явно намного нужней.

Зачистим следы мы от бомб и ракет,

Вернется на улицы вывесок свет,

 

Но требую я — не прошу, не молю,

Чтоб мысль воплотили мы в жизни мою:

Оставить в руинах один только дом,

Не красить, не мазать пожизненно в нем,

 

Чтоб в вечности помнили наши потомки

Как били по Харькову эти подонки,

Чтоб слезы пролитые, слезы и кровь,

Не проливались тут, в Харькове, вновь.

 

И даже спустя очень много веков,

Наш Харьков себя защитить был готов,

И помнил, что правда тверда и едина:

Наш Харьков — не сам, с нами — вся Украина!

 

Олег Перегон, 15.03.2022 р., 20-й день війни, яка почалася 8 років тому, а триває вже багато сторічч…

Oleg Peregon
13.01.2023 17:43

Моє місто

 

Моє місто – з кривавими ранами,

Моє місто стирчить уламками,

Як дитя, недоглянуте мамками,

Обпеклось сірниками поганими,

 

А навколо – чорніє те згарище,

А навколо – безлад небачений,

Де ти, спокій, за мить розтрачений,

Коли ворог нас вперше ударив ще?

 

Моє місто з побитими вікнами,

Кинутими поспіхом хатами,

Бо по нас стріляли гарматами,

Щоб наш Харків зробити руїнами.

 

Бо по нас стріляли ракетами,

Били навіть авіабомбами,

І земля підіймалась горбами,

Обсипаючись склопакетами.

 

Але місто рани зализує,

Забиває їх та й фанерою.

Хоч сирена реве мегерою,

Харків тільки плечима знизує.

 

Були злякані та знервовані,

 З пантелику збиті, сполохані,

Але, в місто своє закохані,

Цим об’єднані та згуртовані –

 

До війни кожен жив сам по собі,

І, бувало, сварились люто ми,

Сварки всі залишились в лютому,

Завдяки нелюдському способі…

 

Відтепер кожен брат є кожному,

Будь-хто в мить допоможе братові,

Лиш спитай – люди скажуть: «на тобі»,

Й допоможуть навіть заможному.

 

Нема в Харкові злого натовпу,

Нема в Харкові москворотості.

Харків – місто моєї гордості,

 Харків – місто, що має Салтівку –

 

Ту, що не злякалася, втрималась,

Що у крові ледь не захлинулась,

Яка гинула, та не згинула,

У Всесвіт навіки поринула…

 

Моє місто – з кривавими ранами,

З юними сивими ветеранами,

З руїнами, луснутими брамами,

Заіржавілими тими кранами,

 

Здичавілими з дому собаками,

Котами, що втратили власників,

Людьми, що здогнали сучасників,

Ворогів, що припхалися з плахами…

 

А драпали зі своїми страхами,

Зброю кидаючи, боєкомплекти,

Тікали адепти рашистів секти,

Пхались птахами, повзли мурахами…

 

 Моє місто – живе, хоч скалічене,

Моє місто існує без остраху,

Наші б’ють ворогів без промаху,

 Помсти таїнство нами вже вивчене!

 

Вороги відгрібають сторицею

За проспекти, за бомблені вулиці,

Місто струнко йде та не сутулиться,

Харків є неприступною крицею!

 

Олег Перегон, 12.03.2023 р.